Монотеїзм і походження релігії
Бог Біблії є Богом над усією Землею — юдеями й язичниками, християнами й поганами, мусульманами, індуїстами, буддистами й атеїстами. Він створив світ і все, що в ньому, і вся історія людства бере початок з цієї єдиної події. Християни стверджують це як абсолютну істину, хоча не всі з цим погоджуються. Еволюціоністи й атеїсти давно намагаються вирішити проблему походження релігії, зокрема монотеїзму — віри в те, що Бог є Один. Згідно з енциклопедією «Світова християнська енциклопедія» Девіда Барретта, приблизно 85 відсотків населення світу вірить у якогось бога (з-поміж решти 15 відсотків, які є атеїстами й агностиками, 14 відсотків проживають у комуністичних країнах), а 53 відсотки населення Землі є монотеїстами, які стверджують, що їхня віра походить від Авраама (християни, юдеї й мусульмани) [див. «Короткий огляд…», н.д.1]. Така всеосяжна віра потребує пояснення, однак еволюціоністи не в змозі пояснити походження цього повсюдного явища.
Відтоді як існує релігія, доти знаходилися ті, хто намагався пояснити її походження в суто природний спосіб. Виникнення монотеїстичної релігії зазвичай описується як еволюція, як наслідок розвитку з якоїсь примітивнішої релігійної форми, що відповідає еволюції самої людини. Ця теорія була найдетальніше розроблена в роки після публікації Дарвіном «Походження видів» та «Походження людини», але вона викликала суперечки ще з принаймні другого століття. Римський філософ Цельс, завзятий противник християнства, прагнув довести, що юдейський монотеїзм починався як язичницький політеїзм. «Ті пастухи та вівчарі, що пішли за Мойсеєм як за своїм вождем, були введені в оману простацькими обманами й повірили, що Бог — один» (цит. за: Оріген, 1972, с. 4052). Еразм, пишучи в часи Реформації, припускав, що багато язичницьких звичаїв було прийнято Римо-католицькою церквою. Девід Г’юм у «Природній історії релігії» (1757) та Вольтер у своєму «Есе» (1780) так само заперечували об’явлення як джерело релігії. Лише в дев’ятнадцятому столітті з приходом німецького раціоналізму ця теорія досягла свого повного розвитку. Макс Мюллер, сходознавець і філолог з Оксфорда, був провідним серед них. Він висунув теорію, згідно з якою релігія виникла з «генотеїстичного поклоніння природі, що перетворилося на політеїзм, занепало до фетишизму, а потім у деяких випадках піднялося до нових форм пантеїзму або теїзму» (Цвемер, 1945, с. 333). Тайлор, колега Мюллера по Оксфорду, відкинув цю ідею й стверджував, що анімізм, поклоніння духам, є джерелом усіх релігій; Герберт Спенсер, англійський соціолог і близький друг Чарльза Дарвіна, охоче прийняв цю еволюційну гіпотезу у своїй праці «Принципи соціології» (1877). Інші вважали, що тотемізм (віра в міфічний зв’язок між людиною та певними рослинами або тваринами) є початковим джерелом релігійних вірувань. Було висунуто й подібні теорії, але саме ці стали найпопулярнішими.
Однак ці вчені теорії протрималися в центрі уваги лише кілька років. Як і Дарвін, їхні автори висунули твердження, очікуючи, що пізніше з’являться докази на їхню користь. Ці різноманітні гіпотези виникли тому, що матеріалісти вважали їх єдино можливим поясненням виникнення релігії; надприродне об’явлення для них не було варіантом. Але запропоновані ними теорії згодом втратили підтримку, бо бракувало доказів. Попри найретельніші дослідження, антропологія й археологія так і не надали підтвердження жодній із запропонованих концепцій. Як наслідок, сучасні антропологи зазвичай уникають цього питання, стверджуючи, що таємниця є нерозв’язною. Нініан Смарт у своїй праці «Релігійний досвід людства» обрав саме цей підхід, коли написав:
Ми не можемо знати, як людина вперше пережила святе. Можливо, це сталося, коли людина, усвідомивши себе через мову й відкривши здатність змінювати світ… також відчула розрив із природним світом навколо себе (цит. за: Ханінгтон, 1992, с. 204).
Інші ж наполягають на думці, що монотеїзм розвинувся. Марк Сміт, професор бібліїстики й близькосхідних студій у Нью-Йоркському університеті, у 2001 році опублікував книгу, в якій описав первісний юдейський пантеон богів і його поступовий розвиток у монотеїзм5. Таким чином, еволюційна модель вижила й досі процвітає, попри майже сто років доказів на протилежне.
Ці докази є результатом досліджень як віруючих, так і невіруючих. Ще з другого століття захищалися монотеїстичні корені світової релігії. У своєму заклику до греків Юстин Мученик використав їхніх пророків і поетів, щоб показати, що грецька релігія була по суті поклонінням Єдиному Богові. Він цитував великого поета Орфея VI століття до н.е.: «Поглянь на одного й всесвітнього Царя — Одного, самобутнього й єдиного, від якого все постало, і ми також… І крім великого Царя іншого нема» (1972, с. 2796). Також давня Сивіла, яку вважали пророчицею, казала: «Є тільки один нестворений Бог, Всемогутній, невидимий, найвищий, Всевидющий, але Сам Невидимий для жодного тіла» (с. 280). Це найдавніші джерела, які він згадував, але також він наводив Гомера, Софокла й Платона.
Більш сучасні дослідження підтвердили тезу Юстина Мученика. Джордж Роулінсон, професор давньої історії в Оксфорді, стверджував, що
історичне дослідження показує, що в давні часи, скрізь або майже скрізь, існувала віра в єдність Бога — варварські народи володіли нею так само, як і цивілізовані — вона лежала в основі політеїзму, що намагався її придушити — зберігалася в мові й мисленні — мала своїх прихильників, які ніколи не стверджували, що відкрили її (цит. за: Джексон, 1982, с. 5–67).
Сер Фліндерс Пітрі, якого називають «батьком сучасної єгиптології», погоджувався:
Якби уявлення про Бога було лише еволюцією з поклоніння духам, ми б виявили поклоніння багатьом богам перед поклонінням одному… Але ми бачимо протилежне: монотеїзм — це перший етап, який можна простежити в теології… (1908, с. 3–48).
Стівен Ленгдон, також з Оксфорда, підсумував:
Можливо, мені не вдасться переконати, коли я стверджую, що як у шумерській, так і в семітській релігіях [які він вважав найдавнішими історичними цивілізаціями – AB], монотеїзм передував політеїзму… Докази й аргументи на користь цього висновку, що суперечить усталеним і загальноприйнятим поглядам, викладені ретельно, з урахуванням критичних зауважень. Я сподіваюся, що це — висновок, заснований на знаннях, а не на зухвалому упередженні (цит. за: Кастенс, с. 113, вид. додано9).
Цитування всіх авторитетів, які дійшли подібного висновку, було б втомливим (і це вже неодноразово робилося), але суть зрозуміла. Еволюціоністам варто було б прислухатися до одного зі своїх — Роберта Лові з Американського музею природничої історії, який сказав: «Настав час відкинути всеохопні й безпідставні теорії минулого та перейти до тверезих історичних досліджень» (цит. за: Цвемер, с. 59). У кожній культурі світу спочатку поклонялися лише одному Богові. Це стосується давніх китайців, корінних американців, австралійських аборигенів, бушменів Конго, а також краще задокументованих цивілізацій Старого Світу (пор. Фрейзер, 1975, с. 11–3810). Це має подвійне значення: по-перше, еволюціоністи не можуть пояснити появу й занепад релігії у світі — від монотеїзму до таких форм поклоніння, як політеїзм, пантеїзм, анімізм і тотемізм. По-друге, підтверджується розповідь книги Буття, згідно з якою всі люди спочатку знали Бога, але потім повстали проти Нього й були розсіяні по землі. Те, що Бог був присутній у житті всього людства, колись не викликає сумніву, і це підтверджується як об’явленням, так і наукою антропологією.
ПРИМІТКА АВТОРА: Розширене дослідження цієї теми див. у книгах «Походження релігії» (Самуїл Цвемер, 1945) та «Походження і розвиток релігії» (Вільгельм Шмідт, 1931).
1 «Короткий огляд світової релігійної статистики» (без дати), [онлайн], URL: http://www.geocities.com/Heartland/Woods/2173/mystat.html.
2 Оріген (1972), Отці третього століття, ред. А. Клівленд Кокс (Ґранд-Репідс, Мічиган: Eerdmans).
3 Цвемер, Самуїл (1945), Походження релігії (Нью-Йорк: Loizeaux Brothers).
4 Ханінгтон, Грег (1992), “Вільгельм Шмідт і походження релігії,” Creation Ex Nihilo, 14[3]:20–21.
5 Сміт, Марк (2001), Походження біблійного монотеїзму: Політеїстичне тло Ізраїлю та угаритські тексти (Нью-Йорк: Oxford University).
6 Юстин Мученик (1972), Апостольські отці з Юстином Мучеником та Іринеєм, ред. А. Клівленд Кокс (Ґранд-Репідс, Мічиган: Eerdmans).
7 Джексон, Вейн (1982), Біблійні дослідження у світлі археології (Монтґомері, Алабама: Apologetics Press).
8 Пітрі, Фліндерс (1908), Релігія Давнього Єгипту (Лондон: Constable).
9 Кастенс, Артур (1976), Еволюція чи створення (Ґранд-Репідс, Мічиган: Zondervan).
10 Фрейзер, Гордон Холмс (1975), “Язичницькі імена Бога,” у Симпозіум про створення V, ред. Дональд Паттен (Ґранд-Репідс, Мічиган: Baker).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
