Коран, арабська мова та переклади
DAVE MILLER, Ph.D.
Мусульмани загалом були неохочі, а іноді й ворожі до перекладу Корану іншими мовами — концепція, відома як доктрина незрівнянності (i‘jaz) Корану1. Звичайне пояснення такої обережності полягає в тому, що сенс не можна повністю передати з арабської на інші мови. Наприклад, ісламський учений Сеййед Хоссейн Наср назвав Коран «дослівним Словом Божим в ісламі»2. Відповідно, стверджується: «жодний переклад не зміг і ніколи не зможе передати повний зміст і “присутність” тексту»3. У передмові до свого перекладу Корану Пікталл заявив: «Коран не можна перекласти. Це переконання старомодних шейхів і точка зору сучасного автора… Це лише спроба передати зміст Корану»4. Такі заяви видають те, що Дж. І. Пекер назвав майже «забобонною пошаною» до Корану5. Справді, вони свідчать про необґрунтовану побожність до арабської мови.
Звичайно, це твердження безпідставне й незахищене — бодай з двох причин. Хоча нерозуміння й хибне тлумачення дійсно можуть траплятися, всі лінгвісти знають, що точне перенесення змісту з однієї мови в іншу можливе. Мільйони людей, що говорять різними мовами, щодня здатні комунікувати між собою. Організація Об’єднаних Націй та уряди всього світу регулярно ведуть політичну й економічну взаємодію, здатні точно розуміти одне одного. Те, що нерозуміння іноді трапляється, не скасовує факту, що правильні значення можуть передаватися з однієї мови в іншу, і що учасники взаємодії можуть знати, що вони зрозуміли одне одного правильно. Хіба Бог не здатен дати світові Своє Слово так, щоб його сенс міг бути переданий тисячами людських мов, що існують? Звичайно, міг. Якщо ми самі розуміємо одне одного, долаючи мовні бар’єри, — то очевидно, що Творець людської мови може донести Своє послання баготьма людськими мовами! Твердження, що Коран не може бути повністю усвідомлений, якщо його не читають арабською, свідчить про незнання лінгвістики і науки перекладу.
Крім того, таке твердження суперечить самій природі Бога. Єдиний істинний Бог не став би наполягати на тому, щоб Його Слово залишилося в одній мові — не говорячи вже про арабську. Він не вимагав би, щоб весь світ вивчив лише арабську мову6. Насправді, це твердження суперечить самому Корану. Дозволяючи позитивну оцінку до Біблії, Коран непрямо визнає той факт, що Бог раніше передав Свою волю трьома мовами (тобто на івриті, арамейській та грецькій)7. І жодна людина, чиїм рідним була грецька, не була зобов’язана вивчати іврит або арамейську, і жодна людина, чия рідна була іврит, не мала вивчити грецьку. Ісус, сам єврей, часто цитував грецький переклад Старого Завіту. Справді, переклад Септуагінти — хоча й неідеальний — насправді став основним перекладом Старого Завіту, який використовували апостоли та рання церква.
Більше того, феномен говоріння різними мовами у першому столітті в церкві Нового Завіту демонструє, що Бог не надає перевагу одній людській мові і не очікує, що Його спілкування буде обмежене однією мовою. У день П’ятидесятниці в Ієрусалимі були і арабськомовні юдеї, які говорили арабською (Дії 2:11). Апостоли не очікували, що присутні віддадуть перевагу арабській мові, а навпаки, врахували широку різноманітність мов, якими говорили паломники (ст. 8)8. У церкві в Коринфі Бог неявно підтримує як дивовижну здатність говорити чужою мовою, так і дар тлумачення інших мов (1 Коринтян 11–14).
Природа комунікаційної діяльності Бога суперечить уявленню, що Він несподівано запечатує Своє Слово в одній мові і примушує всіх вчитися четвертої. Насправді фіксація — навіть одержимість — Корану «арабською» (Сури 12:2; 13:37; 16:103; 20:113; 26:195; 39:28; 41:3; 42:7; 43:3; 46:12; пор. 41:44) натякає на людського автора — того, хто був надто під впливом, захоплений і обмежений власним вузьким мовним середовищем9.
1 Фазлур Рахман (1979), Іслам (Чикаго, Іллінойс: University of Chicago Press), друге видання, с. 40.
2 Сеййед Хоссейн Наср (2003), Іслам (Нью-Йорк: HarperCollins), с. 3.
3 Там само, с. 45.
4 Мухаммед М. Пікталл (1930), Значення Славного Корану (Нью-Йорк: Mentor), с. vii.
5 Дж. І. Пекер (1958), «Фундаменталізм» і Слово Боже (Гранд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans), перевидання 1976 р., с. 89–90.
6 Насправді, у Вавилоні Бог особисто створив не одну, а кілька протомов, з яких розвинулися всі інші людські мови (Буття 11:1–9). Див. Дейв Міллер та ін. (2002), «Походження мови й комунікації», Reason & Revelation, 22[8]:57–63, https://apologeticspress.org/apPubPage.aspx?pub=1&issue=532&article=489.
7 Хоча тепер мусульмани стверджують, що Біблія зазнала спотворень, сам факт, що Бог спочатку передав Біблію івритом, арамейською й грецькою, не спростовується.
8 Для обговорення говоріння чужими мовами в Новому Завіті див. Дейв Міллер (2003), «Сучасні чуда, говоріння мовами та хрещення Святим Духом: спростування — РОЗШИРЕНА ВЕРСІЯ», Apologetics Press, https://apologeticspress.org/APContent.aspx?category=11&article=1399&topic=293.
9 Зауважимо: хоча Коран неодноразово стверджує, що він даний «чистою й ясною» арабською мовою (Сура 16:103) — «провідною арабською мовою» (Сура 26:195), факт полягає в тому, що він містить кілька чужоземних, неарабських слів. Наприклад, у Корані трапляються сирійські слова, серед яких масіх (Месія) у Сурі 3:45, фуркан (спасіння) у Сурі 2:50 і істабрак (шовкова парча) у Сурі 76:21. Пор. Альфонс Мінгана (1927), «Сирійський вплив на стиль Корану», Bulletin of the John Rylands Library, [11]:77–98, доступно онлайн: http://answering-islam.org/Books/Mingana/Influence/index.htm; Д. С. Марголіут (1939), «Деякі доповнення до іноземної лексики Корану професора Джеффрі», Journal of the Royal Asiatic Society (Лондон):53–61; Аніс А. Шоррош (1988), Іслам викритий: Погляд християнина-араба на іслам (Нашвілл, Теннессі: Thomas Nelson), с. 199.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
