Контекст має значення — справді має!
Розуміння Біблії — найважливіший аспект життя кожної людини. Для щирого шукача істини правильне розуміння Біблії є необхідним, щоб забезпечити собі вічну оселю на Небесах. Для скептика істинне розуміння Біблії може вивести його з темряви до світла. Одним із найпрактичніших засобів досягнення такого розуміння є правильне усвідомлення поняття контексту та використання Біблією різноманітних фігур мови.
РОЗУМІННЯ КОНТЕКСТУ
У ваші молодші шкільні роки однією з перших навичок, яких ви навчились у мові, було вміння використовувати контекстні підказки, щоб вирішити проблему або зрозуміти значення слова. Наприклад, що означає слово «ключ»? Це може бути іменник, що означає металевий предмет для відкривання замків. Або ж воно може вживатися у значенні «вирішальний момент» чи навіть «музичний лад». Лише контекст допоможе зрозуміти справжнє значення цього слова.
Так само й Біблія подає інформацію в контексті, і цей контекст треба враховувати, щоб зрозуміти, що саме сказано. Наприклад, в книзі Йова Біблія каже: «прокляни Бога» (2:9). Це турбуюча думка, бо ми знаємо, що в інших місцях Біблія навчає любити, шанувати і служити Богові як нашому Творцеві. То де ж правда? Чи маємо ми шанувати Його та служити, чи проклинати? Відповідь легко знайти, якщо звернутися до контексту вірша. Йов втратив усе своє найдорожче — дітей, здоров’я, добробут. Сидівши на попільному горбі, розчісуючи виразки осколком глечика, Йова відвідувала жінка з жалем і сумом. Бажаючи припинити його страждання, вона сказала: «І сказала йому його жінка: Ти ще міцно тримаєшся в невинності своїй? Прокляни Бога і помреш!…» Коли Йов почув таку пораду, він сильно розгнівався і відповів: «Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!…Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» Очевидно, що з огляду на контекст, Біблія не заохочує проклясти Бога. Жінка Йова помилилася, а він виправив її. Контекст має значення — справді має.
Розгляньмо ще один приклад. У Марка 3:22 йдеться про Ісуса: «Має Він Вельзевула, і виганяє демонів силою князя демонів». Проте в інших місцях ми читаємо, що Ісус виганяв демонів силою Божою. І знову треба з’ясувати, що ж насправді відбулося. Чи володів Ісус князь демонів, чи Ісус використовував силу Божу? І знову контекст стає вирішальним. У тому уривку книжники помилково звинувачували Ісуса в тому, що Він чудеса творив силою диявола. Але через кілька віршів, у Марка 3:23–27, Ісус спростував: Його сила — від Бога, а не від Сатани. Контекст має значення — справді має.
ФІГУРИ МОВИ
Припустімо, молодший брат охоче йде за газованим напоєм до холодильника для старшого брата. Повернувшись, він послизнувся на килимку й випадково закинув пляшку через кімнату. Старший брат, бачачи це, коментує: «Гладкий прийом, брате!» Чи справді він мав на увазі, що брат зробив «гладкий рух»? Звісно, ні. Насправді він говорив абсолютно протилежне, використавши сарказм. Ви можете здивуватися, але Біблія використовує те саме.
В книзі 2 Коринтян деякі з християн звинувачували Павла в тому, що він погано з ними обходився. У багатьох місцях Павло наголошував, що ніколи не був обтяжливим для коринтян. В 2 Коринтян 12:13 він пише: «Що бо є, що ним ви понизилися більше від інших Церков? Хіба те, що я сам тягарем вам не був? Даруйте мені цю провину!» Чи справді апостол просив пробачити йому те, що він не був обтяжливим Церкві коринтян? Ні, він використовував сарказм, щоб підкреслити, що не завдав їм лиха.
У Біблії вживаються декілька фігур мови, сарказм — лише одна з них. Розгляньмо ще одну — гіперболу. «Гіпербола» може звучати незвично, але ви, мабуть, знайомі з нею навіть не усвідомлюючи. Гіпербола — це перебільшення задля підсилення думки. Якщо вас запрошено на вечірку, і хтось каже, ніби «всі» там будуть, це гіпербола. Неможливо, щоб абсолютно всі у світі були присутні. Ми б не назвали того, хто так сказав, брехуном, бо розуміємо, що це фігура мови. Так само й Біблія використовує фігури. Візьмемо приклад з Івана 4:39. Самарянка сказала про Ісуса: «Він сказав мені все, що я вчинила була!» Чи справді Ісус повідомив їй усе, що вона коли-небудь робила? Ні, це була гіпербола. Гіпербола — одна з найпоширеніших фігур, що використовують біблійні автори.
ФІГУРАТИВНА МОВА
Коли людина говорить буквально, вона має на увазі саме те, що сказала. Наприклад: «Я маю машину» — означає, що у мене є машина. Але іноді людина говорить фігурально, а не буквально. Коли використовується фігуральна мова, слова символізують інше. Наприклад: «Цей політик — змія» — він не має на увазі, що політик справді рептилія. Він каже, що він хитрий, підступний.
Багато біблійних авторів використовують фігуральну мову. У Луки 13:32 Ісуса застерегли, що цар Ірод намагається вбити Його. Ісус відповідає: «Ідіть і скажіть тому лисові…» Чи справді Ісус мав на увазі, що Ірод — хутрова тварина з пухнастим хвостом, розміром із малого собаку? Ні. Він мав на увазі, що цар — підступний, мов лисиця.
Знову ж у Івана 10:9 Ісус говорить про місце, де пастухи тримають овець, і називає Себе «дверями для овець». Чи означає це, що Він — великі дерев’яні двері з ручкою й петлями? Ні, Він мав на увазі, що всі мусить заходити через Нього до Отця. Ісус часто вживав фігуральну мову.
Книга Об’явлення Нового Заповіту сповнена фігуральної мови. Хто не розуміє принципу фігуральної мови, не зможе пізнати важливого послання Об’явлення. Це було б так, ніби я сказав, що мій пес «відкинув копита». Ви б зрозуміли, що я маю на увазі, що мій пес помер. Але що як ця фраза лежала б у землі 2 000 років, а потім отримали б її люди майбутнього, які не зрозуміють, що це означає. Вони могли б подумати, що я мав “напів корову-напів пса”. Фігуральна мова відіграє важливу роль у Біблії.
ВИСНОВОК
Якщо скептики і щирі шукачі істини наберуть чіткої керованості в поняттях контексту і фігур мови в Біблії, то значно зменшиться кількість звинувачень у біблійних суперечностях від скептиків і жодна сумнівність на стороні щирих шукачів правди не з’явиться.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
