Звідки походить мораль?
«Еволюційні психологи вважають, що вони наближаються до розгадки однієї з останніх таємниць життя — універсального «морального закону», який лежить в основі нашого інтуїтивного розуміння добра і зла». Такі слова написав старший редактор Newsweek Джеррі Адлер у своїй статті під назвою «Нові заперечувачі» (2006)1.
Давно зрозуміло, що мораль існує (див. Тейлор, 1945, с. 832). Навіть найвідоміші атеїсти визнавали це (див. Сімпсон, 1967, с. 3463): існує добро і існує зло; є правильне і є неправильне. Різні люди проводять моральну межу в різних місцях, але «всі вони погоджуються, що така межа має бути» (Тейлор, 1945, с. 83). Чому?
Чому люди є моральними істотами, якщо, як навчають еволюціоністи, ми просто еволюціонували з неживої, бездумної, несвідомої матерії протягом мільярдів років? Чому люди відчувають обов’язок допомагати бідним, слабким і пригніченим, якщо ми просто виникли за природним законом «сила — це право» (тобто виживання найсильнішого)? Адлер у своїй статті «Нові заперечувачі» виділив Річарда Докінза як одного з трьох науковців, які «стверджують, що атеїзм розумніший» (2006, с. 47). Очевидно, одним з прикладів «переваги» атеїзму є нове пояснення моралі з боку еволюціоністів, яке вони описують як «одну з останніх таємниць життя» (с. 48). За словами Адлера:
Докінз намагається показати, як найвищі людські пориви, такі як емпатія, милосердя та жалість, могли еволюціонувати за тим самим механізмом природного добору, що створив великий палець. Біологи розуміють, що рушійною силою еволюції є виживання й поширення наших генів. Вони можуть спонукати нас до інстинктивних добрих вчинків… навіть коли це здається шкідливим для наших власних інтересів — скажімо, коли ми ризикуємо життям, щоб урятувати когось іншого. Еволюційна психологія може пояснити, як могла еволюціонувати самовіддана поведінка (с. 48–49, вид. додано).
А які саме це пояснення? (1) «Отримувач [нашого доброго вчинку — E.L.] може бути родичем, що несе деякі з наших генів». (2) «Або наші дії можуть принести нам подяку в майбутньому або репутацію сміливця, що зробить нас бажанішими як партнера». (3) «Імпульс до щедрості, мабуть, еволюціонував тоді, коли люди жили в малих групах, де майже всі були родичами, тож доброта стала стандартним людським прагненням» (с. 49).
Ось і все — «розумніші» пояснення моралі від атеїзму. Хоча рушійна сила еволюції — природний добір — суперечить таким моральним людським імпульсам, як емпатія, милосердя та жалість, нам кажуть, що вона «може спонукати нас до інстинктивних добрих вчинків… навіть коли це здається шкідливим для наших власних інтересів» (с. 48). Узагальнюючи, наше відчуття морального обов’язку, як стверджується, походить (1) із бажання передати свої гени, (2) з прагнення бути героєм і здобути популярність та/або (3) за умовчанням.
Насправді ж, «розумніший» атеїзм залишається таким самим безглуздим, як і раніше (Псалмів 14:1; 1 Коринтян 1:25). Бажання передати свої гени або стати героєм не пояснює походження людської моралі. Коли людина бачить незнайому дитину, яка звисає з балкона на шостому поверсі, і відчуває обов’язок урятувати її від смерті (навіть якщо ніхто не бачить), це моральне спонукання має бути пояснене чимось іншим, а не еволюцією. Коли людина витрачає свій час, гроші й сили, щоб допомогти бідному незнайомцеві вижити, навіть якщо це означає ризик отримати травму або загинути — природні пояснення просто не працюють. Сказати: «доброта стала стандартним людським прагненням» — це лише ухиляння від відповіді через брак адекватного натуралістичного пояснення.
Мораль існує і має сенс лише за умови існування Бога, бо тільки Бог міг її створити. Якщо всі натуралістичні пояснення походження моралі виявилися неспроможними, то єдиним логічним поясненням за замовчуванням має бути Надприродне (тобто Бог).
1 Адлер, Джеррі (2006), «Нові заперечувачі», Newsweek, 11 вересня, с. 47–49.
2 Тейлор, А. Е. (1945), Чи існує Бог?, Лондон: Macmillan.
3 Сімпсон, Джордж Ґейлорд (1967), Значення еволюції, Нью-Гейвен, Коннектикут: Yale University Press, переглянуте видання.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
