Жіноче лідерство і Церква

Серед поляризації, яка вражає американську цивілізацію загалом і християнство зокрема, одна прірва продовжує розширюватися між тими, хто, з одного боку, бажає дотримуватися біблійного протоколу, і тими, хто, з іншого боку, бажає модернізувати, оновити, скоригувати та пристосувати Писання до мінливого суспільства. Крик тих, хто тисне на феміністську програму, полягає в тому, що церква в минулому обмежувала жінок у ролях лідерства та поклоніння просто через культуру та помилкові герменевтичні принципи. Вони кажуть, що церква, як ми її знаємо, є продуктом чоловічо-домінованого суспільства і що наслідком цього є неправильне тлумачення контекстуального значення відповідних біблійних уривків.

Оскільки ставлення пом’якшується, а біблійні переконання слабшають, Писання перетлумачується, щоб дозволити розширені ролі для жінок у богослужінні. Якщо той, хто вивчає біблійний текст, робить висновок, що жінок не слід обмежувати в богослужінні, його вітають як того, хто займається «свіжою, науковою екзегезою». Але той, хто вивчає текст і робить висновок, що Бог мав намір, щоб жінки були підпорядковані чоловічому керівництву в богослужінні, вважається винним у упередженості та надмірному впливі «церковної традиції» чи «культурного багажу». Як так сталося, що релігійна практика та тлумачення Святого Письма якимось дивним чином вільні від проникнення духу епохи, коли феміністська ідеологія пронизала практично всі сфери нашого суспільства?

ВІДПОВІДНІ БІБЛІЙНІ УРИВКИ

Детально вивчити всі відповідні біблійні тексти в рамках однієї такої статті неможливо. Проте Боже Слово є зрозумілим щодо будь-якої важливої ​​теми в Біблії. Насправді, саме нещодавно з’явилися «науковці» зі своїми інтелектуальними складнощами та імпортованою семінарною упередженістю, які сприяли плутанині з цього питання (див. Осберн, 1993¹). Наприклад, Керролл Осборн підсумував своє обговорення 1 Тимофія 2 такими словами: «Простіше кажучи, будь-яка жінка, яка має достатню та точну інформацію, може навчати цієї інформації лагідним духом будь-кого в будь-якій ситуації» (1994, с. 115²). Читача запрошується розглянути наступне коротке резюме новозавітного вчення про роль жінок у лідерстві в богослужінні та церкві.

1 Коринтян 11, 14

Одинадцятий і чотирнадцятий розділи першого послання до Коринтян складають контекст, присвячений безладам на богослужінні. Весь уривок 11:2-14:40 стосується зборів поклоніння, тобто, коли ви «збираєтеся» (пор. 11:17,18,20,33; 14:23-26). Павло сформулював транскультурний принцип для всіх людей протягом історії в 11:3: «Хочу, щоб ви знали, що Христос є головою для кожного чоловіка, для жінки голова — чоловік, а голова Христа — Бог». «Голова» явно відноситься не до «джерела», а до «авторитету» (див. Грудем, 1985, с. 38-59³). Тому Бог бажає, щоб жінки були підпорядковані чоловікам у поклонінні. Коринтські жінки, очевидно, знімали покривала і виступали вперед у зібранні, щоб вести за собою, використовуючи свої духовні дари, такі як пророцтво (12:10; 14:31) і молитва (14:14-15). Така діяльність була прямим порушенням принципу підпорядкування, сформульованого Павлом у чотирнадцятому розділі. В одинадцятому розділі він зосередився на доречності того, що жінки знімають культурний символ підпорядкування.

Жінки знімали покривала, бо розуміли, що стояти й використовувати духовний дар на зібранні було авторитетним актом керівництва. Носити символ підкорення владі (покривало), водночас авторитетно поводитись (лідирувати в поклонінні) було суперечливим. Наполягання Павла на тому, щоб жінки залишали покривала під час зібрання поклоніння, означало приховану вказівку утримуватися від лідерства на зібраннях — директиву, чітко викладену в 14:34. Натяки на закон про створення (11:7-9; пор. 14:34) підкреслюють той факт, що Павло вважав обмеження щодо жінок корінням у порядку створення, а не в культурі. Крім того, Павло чітко дав зрозуміти, що такі обмеження однаково стосуються всіх церков Христових (11:16).

У чотирнадцятому розділі Павло далі розглядає плутанину щодо духовних дарів і повертається конкретно до участі жінок у застосуванні цих дарів у зібранні. Він знову підкреслив універсальну практику церков Христових: «по всіх святих Церквах» (14:33). [ПРИМІТКА: Граматично фраза «по всіх святих Церквах» пов’язана з «хай ваші жінки мовчать»; пор. ASV, RSV, NIV, NEB, NAB тощо] Жінки, які мали чудодійні дари, не мали використовувати їх у змішаному зібранні для поклоніння церкви. Робити це було ганебно — «непристойно» (14:35). Наполягати на цьому було еквівалентно: (1) вважати себе авторами Божого Слова; і (2) припускати, що Божі стандарти не застосовуються до всіх (14:36).

Звичайно, в одинадцятому та чотирнадцятому розділах 1 Коринтян йдеться про унікальну ситуацію. Адже духовні дари більше не доступні церкві (1 Коринтян 13:8-11; див. Міллер, 2003⁴), а покривала в західному суспільстві більше не є культурним символом жіночої покірності. Тим не менш, обидва уривки демонструють чітке застосування транскультурного принципу (підпорядкування жінок у богослужінні) до конкретних культурних обставин. Основний принцип підпорядкування залишається незмінним як вбудований складовий елемент створеного порядку.

1 Тимофія 2: головний уривок з Писання

Тому я хочу, щоби чоловіки молилися на кожному місці, здіймаючи чисті руки — без гніву та сумніву. Так само й жінки хай одягаються скромно, із соромливістю та розсудливістю, хай прикрашають себе не заплітанням волосся, не золотом, не перлами, не коштовним вбранням, а добрими ділами, як це й належить жінкам, котрі присвятили себе побожності. Жінка нехай мовчки навчається в повній покорі. Жінці навчати не дозволяю, ні панувати над чоловіком, але нехай перебуває в мовчанні. Бо Адам був створений першим, а потім Єва. І не Адам спокусився, а жінка, бувши спокушена, потрапила в переступ. Та спасеться вона народженням дітей, якщо буде перебувати у вірі, любові та святості з розсудливістю. (1 Тимофія 2:8-15).

Головний уривок у Новому Завіті, який розглядає роль жінок у поклонінні, це 1 Тимофія 2:8-15. Віддалений контекст книги: належна поведінка в житті церкви (1 Тимофія 3:15). Безпосереднім контекстом другого розділу є поклоніння, зокрема молитва (1 Тимофія 2:1,8). Контекст не обмежує поклоніння церковним зібранням, але включає загальне життя церкви.

Павло стверджував, що дорослі чоловіки (andras) повинні вести молитви всюди, де люди збираються для поклоніння. «Здіймаючи чисті рук» — це образ мови — метонімія, у якій молитовна поза ставиться замість самої молитви. Їхні молитви покликані відкрити святе життя. З іншого боку, жінок закликають зосередитися на відповідному одязі та покірному ставленні. Зверніть увагу на контраст, встановлений у цьому уривку: чоловіки мають бути святими, духовними лідери у поклонінні, тоді як жінки мають бути скромними та непоказними. «Мовчання» і «підкорення» в цьому уривку стосуються конкретно застосування духовної влади над дорослими чоловіками в церкві. Authentein (панувати) слід перекладати як «мати владу». Таким чином, Павло наказував жінкам не навчати або будь-яким іншим чином мати владу над чоловіками в поклонінні.

Чому натхненний апостол наклав такі обмеження на християнських жінок? Чи було його занепокоєння викликане культурою того часу? Чи Павло просто пристосовувався до неосвіченого, ворожого оточення — тягнучи час і зводячи до мінімуму упередження — поки він не зможе навчити їх Євангелії? Зовсім ні! Святий Дух дав причину для обмежень — причину, яка перевершує будь-яку культуру та будь-які місця. Павло сказав, що жінки не повинні проявляти духовну владу над чоловіками, оскільки Адам був створений перед Євою. Тут нам дано серце і суть Божої волі щодо того, як чоловіки та жінки мають функціонувати та взаємодіяти.

Павло говорив, що Божий початковий задум для людського роду передбачав створення чоловіка пешим як ознаку його відповідальності бути духовним лідером дому. Він був створений, щоб функціонувати як голова та лідер у домі та церкві. Це його функціональне призначення. Жінка, з іншого боку, була спеціально продумана та створена для того, щоб бути підлеглою (але не нижчою) помічницею. Бог міг першою створити жінку, але Він цього не зробив. Він міг створити і чоловіка, і жінку одночасно, але Він цього не зробив. Його дія мала на меті передати Його волю щодо статі, оскільки вона стосується взаємовідносин чоловіка та жінки.

Ця особливість творіння пояснює, чому Бог дав духовне навчання Адаму ще до створення Єви, маючи на увазі, що Адам мав створений обов’язок навчати свою дружину (Буття 2:15-17). Це пояснює, чому двічі говориться, що жінка була створена як «помічник, подібний до нього», тобто помічниця, придатна для чоловіка (Буття 2:18,20, вид. додано). Це пояснює, чому текст Буття чітко вказує на те, що в унікальному сенсі жінка була створена для чоловіка, а не навпаки. Це пояснює, чому Бог привів жінку «до Адама» (Буття 2:22), знову таки, ніби вона була створена «для нього», а не навпаки. Адам підтвердив це розуміння, сказавши: «Жінка, яку Ти дав, щоби була зі мною» (Буття 3:12, вид. додано). Це пояснює, чому Павло аргументував на основі цієї відмінності: «оскільки чоловік не був створений задля жінки, але жінка — задля чоловіка» (1 Коринтян 11:9, вид. додано). Це додатково уточнює неявний авторитет чоловіка над жінкою в його акті називання жінки (Буття 2:23; 3:20). Євреї розуміли цей божественно розроблений порядок, виявлений через практику первородства — першість первістка чоловічої статі. Створення Богом чоловіка першим мало на меті передати владу/порядок підкорення людського роду (пор. 1 Коринтян 11:8).

Зверніть увагу, що далі Павло детально розкрив цей принцип у 1 Тимофія 2:14, зазначивши приклад того, що може статися, коли чоловіки та жінки будуть втручаються в початкові наміри Бога. Коли Єва взяла духовну ініціативу над своїм чоловіком, а Адам не зміг взяти на себе керівництво та застосувати духовну владу над своєю дружиною, сатана зміг спустошити дім і спричинити введення гріха у світ (Буття 3). Коли Павло сказав, що жінка була обманена, він не мав на увазі, що жінки довірливіші за чоловіків. Швидше, коли чоловіки чи жінки не в змозі обмежити себе своєю створеною функцією, а натомість втручаються в божественно призначені ролі та діють усупереч, природно виникає духовна вразливість перед гріхом.

Як Бог оцінює цю справу, було видно, коли Він зіткнувся з цією парою. Він першим звернувся до голови дому — чоловіка (Буття 3:9). Його подальше звернення до Єви підтвердило той факт, що вона не повинна піддаватися прагненню брати на себе керівництво в духовних справах. Навпаки, вона мала підкоритися владі свого чоловіка (Буття 3:16; пор. 4:4). Коли Бог сказав Адаму: «Оскільки ти послухав голосу своєї жінки…» (Буття 3:17), Він звернув увагу на той факт, що Адам не спромігся здійснити духовне керівництво і тим самим обійшов божественний порядок щодо чоловічих/жіночих стосунків.

Павло завершив свої настанови зауваженням про те, як жінок можна вберегти від того, щоб вони не потрапили в ту ж саму пастку й не присвоїли собі несанкціоновану владу: «Та спасеться вона народженням дітей» (1 Тимофія 2:15). «Народження дітей» — це фігура мови, відома як синекдоха, у якій частина означає ціле. Отже, Павло мав на увазі повну жіночу відповідальність. Жінки можуть уникати привласнення собі незаконних функцій, зосереджуючись на функціях, призначених їм Богом — завданнях, які виконуються з вірою, любов’ю та святістю з розсудливістю (тобто, самоконтролем).

Деякі стверджують, що цей текст стосується чоловіків і дружин, а не чоловіків і жінок загалом. Однак контекст 1 Тимофія стосується не дому, а церкви (1 Тимофія 3:15). Подібним чином використання множини без артикля в 2:9 і 2:11 говорить про жінок загалом. Ніщо в контексті не могло б змусити когось зробити висновок, що Павло мав на увазі лише чоловіків і дружин. Крім того, чи Павло обмежив би дружин від керівних ролей у церкві, але дозволив би самотнім жінкам керувати?

ДИЯКОНИСИ

Ті, хто виступає за розширення ролей жінок у церкві, апелюють до нібито існування дияконис у Новому Завіті. Лише два уривки навіть натякають на таку посаду: Римлян 16:1-2 і 1 Тимофія 3:11. У Римлян 16:1 термін, перекладений як «служителька», є грецьким словом diakonos, несмінюваним терміном, що означає «той, хто служить». Воно спільного роду (тобто може стосуватися чоловіків або жінок) і зустрічається в таких віршах: Матвія 20:26; 22:13; 23:11; Марка 9:35; 10:43; Івана 2:5,9; 12:26; Римлян 13:4; 15:8; 1 Коринтян 3:5; 16:1; 2 Коринтян 3:6; 6:4; 11:15,23; Галатів 2:17; Ефесянам 3:7; 6:21; Филип’ян 1:1; Колосян 1:7,23,25; 4:7; 1 Солунян 3:2; 1 Тимофія 3:8,12; 4:6.

Цей термін вживається в Новому Завіті в двох значеннях. По-перше, він використовується як технічний термін для офіційної посади в церкві, на яку можна призначити людину, яка відповідає певним вимогам. По-друге, він використовується як нетехнічний термін для неофіційної діяльності обслуговування або догляду. Додаткові слова в Новому Завіті, які мають як технічне, так і нетехнічне значення, включають «апостол», «старійшина» і «пастир». Щоб бути раціональним у своєму аналізі питання, потрібно робити лише ті висновки, які підтверджуються доказами. У питанні про дияконис слід зробити висновок, що йдеться про дияконису лише тоді, коли контекст ясно показує, що розглядається сам чин.

У Посланні до Римлян 13:4 цивільний уряд названий Божим дияконом. У Посланні до Римлян 15:8 сказано, що Христос є дияконом юдеїв. У 2 Коринтян 3:6 і 6:4 сказано, що Павло є дияконом Нового Завіту і дияконом Бога. Аполлос згадується разом з Павлом як диякон у 1 Коринтян 3:5. Очевидно, що це все нетехнічне використання терміну, що стосується послуги чи допомоги, що надається.

Ніщо в контексті Послання до Римлян 16:1 не дає підстав для висновку, що Павло описував Фиву як офіційно призначену дияконису. Фраза Павла «наша сестра» означає її членство в церкві, а «служителька» вказує на особливі зусилля, які вона докладала до церкви в Кенхреї, де вона була активним, турботливим членом. Бути «слугою церкви» не більше означає формального призначенця, ніж вираз у Колосянам 1:25, де сказано, що Павло є слугою церкви.

Деякі наполягають на тому, що термін у Римлян 16:2, перекладений як «допомога», має на увазі технічне використання. Це правда, що prostatis може означати помічника в сенсі головування з владою. Але це слово несе в собі ту саму вбудовану неясність, що й diakonos, оскільки воно має формальний і неформальний зміст. Але оскільки у вірші прямо сказано, що Фива була «помічницею» Павла, слід мати на увазі нетехнічне використання. Вона б не мала влади над Павлом. Навіть його колеги-апостоли не робили цього, оскільки він здійснював високу владу безпосередньо від Господа (1 Коринтян 14:37-38; Галатів 1:6-12; 2 Солунян 3:14). Тільки Христос мав владу над Павлом.

У Римлян 16:2 насправді використовується гра слів. Павло сказав коринтянам «допомогти» (paristemi) Фиві, оскільки вона була «допомогою» (prostatis) для багатьох, у тому числі для самого Павла. Тоді як іменник чоловічого роду prostates може означати «лідер», а іменник жіночого роду prostatis означає «захисниця, покровителька, помічниця» (Арндт і Гінгріч, 1957, с. 718⁵). Павло казав: «Допоможіть Фиві, як вона допомогла багатьом і мені». Вона була турботливою, щедрою, гостинною, відданою особою для Господньої роботи. Павло віддавав їй величезну данину і публічно висловлював належну їй честь. Але він не визнавав її як ту, хто займає посаду в церкві.

Другий уривок, до якого деякі зверталися, щоб знайти санкцію для дияконис у церкві, це 1 Тимофія 3:11. У розпалі переліку кваліфікацій дияконів Павло згадав про жінок. Яких жінок? Чи Павло мав на увазі дружин служителів церкви, чи він мав на увазі офіційно призначених жінок, тобто дияконис? Знову ж таки, грецький термін, що лежить в основі, не допоможе відповісти на це запитання, оскільки gunaikas (від gune) також має як технічний, так і нетехнічний зміст. Це може означати «дружина» або просто «жінка». У 1 Тимофія слово вживається обома способами — як «жінка» (2:9-12,14) і як «дружина» (3:2,12; 5:9).

Проте п’ять контекстуальних спостережень допомагають з’ясувати значення уривка. По-перше, жінка не може бути «чоловіком однієї дружини» (3:12). По-друге, говорячи про дияконів-чоловіків з 3:8-13, для Павла було б незвично переходити в середині обговорення на дияконів-жінок для одного вірша без будь-яких пояснень. По-третє, посилання на дружин церковних служителів було б доцільним, оскільки сімейна поведінка є однією з кваліфікацій (3:2,4-5,12). По-четверте, «також» (3:11) може означати просто те, що дружини повинні мати подібні чесноти, як диякони, не маючи на увазі, що вони поділяють ту саму службу (пор. 1 Тимофія 5:25; Тита 2:3). По-п’яте, відсутність присвійного родового відмінка з gunaikas («дияконів») або «їх» не виключає дружин дияконів, оскільки жодне не вживається в інших випадках, коли чоловіки/жінки описуються як чоловіки/дружини (Колоссян 3:18-19; Ефесян 5:22-25; 1 Коринтян 7:2-4,11,14,33; Матвія 18:25; Марка 10:2).

Існує недостатньо текстових доказів, щоб підтвердити висновок про те, що в Новому Завіті згадується посада диякониси. Крім Нового Заповіту, Пліній, правитель Віфінії, написав листа імператору Траяну близько 110 року після Р.Х., згадуючи латиною двох ministrae. Цей термін має таку саму двозначність, що й diakonos. Він міг мати на увазі офіційних призначенців, або він так само легко міг мати на увазі просто слуг. У будь-якому випадку, побіжне згадування необізнаного нехристиянина навряд чи є надійним доказом. Християнські історичні джерела того самого періоду не згадують про існування жінок-призначенців, хоча й обговорюють церковну організацію (Льюїс, 1988, с. 108⁶).

Лише в кінці третього століття в сирійських дидаскаліях ми знаходимо згадку про дияконис. Їх робота полягала в допомозі при хрещенні жінок, відвідуванні будинків язичників, де жили віруючі жінки, відвідуванні хворих (служіння їм і купання). Повномасштабний церковний орден дияконис з’являється лише в четвертому/п’ятому століттях. Знову ж таки, їхні обов’язки полягали в дотриманні дверей, допомозі в хрещенні жінок та виконанні іншої роботи з жінками (Льюїс, с. 108-109). Ті в церкві сьогодні, хто наполягає на дияконисах і розширених ролях жінок, навряд чи задовольниться такими завданнями.

Навіть якби жінки були дияконами в церкві Нового Завіту, вони б не займали жодної керівної чи владної посади над чоловіками. Їх не можна було призначати епіскопами. Якщо в Діях 6:1-5 йдеться про призначення дияконів (використовується дієслівна форма) в Єрусалимській церкві (Вудс, 1986, с. 199⁷), то всі вони були чоловіками, і їхнє особливе завдання передбачало розподіл фізичної допомоги вдовам.

Доказів просто бракує. Існування жіночого дияконату в Новому Завіті неможливо продемонструвати. Ті, хто наполягає на заснуванні такої посади, роблять це без авторитету Святого Письма.

Наостанок слід сказати про те, що і чоловіки, і жінки повинні пам’ятати, що біблійне вчення про різницю в ролях жодним чином не означає різницю в гідності, цінності чи здібностях. Послання до Галатів 3:28 («немає чоловічого роду, ні жіночого»), 1 Тимофія 2:15 («та спасеться вона») і 1 Петра 3:7 («співспадкоємці благодаті життя») показують, що чоловіки і жінки є рівними, що стосується їх особистості та статусу спасіння. Жінки часто перевершують чоловіків талантом, інтелектом і здібностями. Жінки не нижчі від чоловіків, аніж Христос нижчий від Бога, громадяни нижчі від президента чи члени церкви нижчі від епіскопів. Роль жінок у церкві не є питанням контролю, влади чи гноблення. Це питання підпорядкування всіх людей волі Бога. Це питання готовності Божих створінь, чоловіків і жінок, підпорядкувати себе божественному порядку щодо статей. Біблійна диференціація є суто питанням функції, призначених завдань і сфери відповідальності. Питання для нас таке: «Наскільки ми готові вписатися в Божий порядок?»

Висновки

Вже понад сорока років в американській культурі відбувається масштабна реструктуризація цінностей і переорієнтація моральних і духовних стандартів. Феміністська програма є одним із аспектів цього багатогранного стирання та розмивання біблійних цінностей. Фактично всі сфери американської культури зазнали впливу, включно з церквою. Тих, хто чинить опір цим людським інноваціям, вважають пов’язаними традиціями, стійкими до змін, обмеженими, шовіністичними тощо, ніби вони не можуть мати чесних, неупереджених, досліджених переконань щодо таких питань.

Якби Біблія дозволяла це, жоден чоловік не мав би жодного особистого несхвалення до повного доступу жінок до керівних посад у церкві. Дійсно, багато талановитих, благочестивих жінок мають здібності та таланти, які дозволили б їм перевершити багатьох лідерів чоловічої статі, які діють у церкві сьогодні. Однак Біблія є незмінним, вічним проголошенням волі Бога щодо цього питання. За цими словами нас судитимуть (Івана 12:48). Схиляймося всі смиренно й покірно перед Богом небесним.

Використані джерела

¹ Осберн, Керролл, ред. (1993), Есе про жінок у ранньому християнстві (Джоплін, Міссурі: College Press).

² Осберн, Керролл (1994), Жінки в Церкві (Абілін, Техас: Restoration Perspectives).

³ Грудем, Уейн (1985), «Чи означає kephale («голова») «джерело» або «влада над» у грецькій літературі? Огляд із 2336 прикладів», Trinity Journal, 6 NS, 38-59.

⁴ Міллер, Дейв (2003), «Сучасні чудеса, говоріння мовами і хрещення Святим Духом: спростування», [он-лайн], URL: https://www.apologeticspress.org/articles/2569.

⁵ Арндт, Вільям Ф. і Ф. Вілбур Гінгріч (1957), Греко-англійський лексикон Нового Завіту (Чікаго, Іллінойс: The University of Chicago Press).

⁶ Льюїс, Джек (1988), Екзегеза важких уривків (Сірсі, Арканзас: Resource Publications).

⁷ Вудс, Гай Н. (1986), Запитання та відповіді: Том другий (Нешвілл, Теннесі: Gospel Advocate).

Published October 17, 2024

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→