Епіскопи, диякони, Тимофій та вино
Настанови Павла щодо кваліфікації епіскопів і дияконів породили непорозуміння щодо вживання алкогольних напоїв. Пресвітери не повинні бути «п’яницями» (1 Тимофія 3:3), тоді як диякони повинні бути «не схильними до надмірного вживання вина» (1 Тимофія 3:8). Переклади ще більше затуманюють цю справу різноманітністю термінології. У ASV є «не бешкетник» (вірш 3) і «не багато відданий вину» (вірш 8). NIV говорить так: «не зловживав вином» (вірш 3) і «не схильними до надмірного вживання вина» (вірш 8). NASB має «не залежний від вина» (вірш 3) і «не повинні бути охочі до вина» (вірш 8). Отже, виникає запитання: чи 1 Тимофія 3:8 дозволяє помірне вживання алкоголю?
Фраза у третьому вірші складається з двох грецьких слів (me paroinos) і в буквальному перекладі означає «не поряд, біля або під час розпивання вина» (Вайн, 19661, с. 146; Робертсон, 1934, с. 6132). Фраза закликає до утримання від пиття, і, можливо, навіть до уникання присутності людей і місць, де відбувається споживання алкогольних напоїв. ASV переклав вираз «бешкетник», щоб підкреслити насильницьку поведінку, яка є результатом вживання алкоголю. Заклик до епіскопів бути стриманими узгоджується з іншими термінами, що використовуються в тому самому списку: nephalion (1 Тимофія 3:2) — «вільний від п’янких речовин» і «стриманий від вина» (Першбахер, 1990, с. 2843), і sophrona (Тит 1:8) — «розсудливий, поміркований» (Першбахер, с. 400), «тверезий» (Мултон і Мілліган, 1930, с. 6224), «самовладний» (Арндт і Гінгріч, 1957, с. 8105). Епіскопи повинні утримуватися від вживання одурманюючих речовин і не повинні спілкуватися з людьми і бути в місцях, де їх вживають.
У восьмому вірші чотири слова, які використовуються для визначення дияконів у цьому питанні (me oino pollo prosechontas), буквально перекладаються як «не надто захоплений вином» (пор. Першбахер, с. 352; Спейн, 1970, с. 646). Чи вживання слова «не надто» означає, що диякони можуть випити помірну кількість вина? Можливі принаймні три альтернативні тлумачення.
По-перше, коли Соломон сказав: «Не будьте надто злими» (Екклезіаста 7:17 — NKJV [«надто несправедливими» — NIV; «занадто лихі» — ASV]), чи він мав на увазі, що людина може, з Божого схвалення, бути в міру злим? Коли Петро зауважив, що язичники не розуміють, чому християни не кидаються у «той самий потік розпусти» (1 Петра 4:4), чи він мав на увазі, що помірна розпуста є доречноюІншими словами, мова може прямо засуджувати надмірну розпусту або велику кількість якоїсь дії, не натякаючи на те, що ця дія допустима в меншій кількості або в меншому ступені. Не можна припускати, що те, що є незаконним у надлишку, є законним у менших кількостях. Ми можемо посилатися на часту участь людини в певній діяльності (наприклад, подружня зрада), не маючи наміру залишати враження, що більш поміркована участь у дії була б правильною. Альберт Барнс коротко висвітлив це питання:
Не стверджується, що для диякона, як і для єпископа, було б прийнятно вживати вино в невеликих кількостях, але стверджується, що людина, яка дуже віддана вживанню вина, не повинна бути дияконом (1977, с. 1487).
Слово у восьмому вірші, перекладене як «віддані» (KJV, NKJV, ASV), або «охочі до» (NIV), або «схильні до» (RSV), є prosecho. Воно використовується в інших місцях у 1 Тимофію (1:4) і Тита (1:14) для позначення тих, хто «зважає» (KJV), або «приймає» (RSV), або «звертає увагу на» (NASB) єврейські небилиці. Хто міг би зробити висновок, що Павло мав на меті заохотити християн приділяти певну увагу юдейським байкам, просто не занадто?
Отже, Павло привернув увагу до особи, яка, як відомо, вільно вживає алкогольні напої. Він казав, що таку людину не можна ставити в епіскопи. Паралель можна провести з людиною, яка веде розпусне життя і гуляє щоночі: «не призначайте такого чоловіка епіскопом!» Але оратор навряд чи мав би на увазі, що той, хто гуляє рідше, скажімо, лише у вихідні, буде прийнятним. Павло не мав на увазі, що керівники церкви, які вживають невеликі дози алкоголю, придатні для своєї ролі, так само, як Мойсеєв закон не дозволяв священикам це робити (Левит 10:9). Барнс прокоментував: «Те, як апостол тут згадує цю тему, змусить нас справедливо припустити, що він не мав на меті схвалити її використання в жодному сенсі» (1977, с. 144).
Друга можливість полягає в тому, що термінологія, яку використав Павло, була вільною формою мови (Баккіоккі, 1989, с. 2508). І грецька, і єврейська мови виявляють такі тенденції. Наприклад, «три дні і три ночі» було вільною формою мови, яка використовувалася в давнину для позначення двох днів і частини третьої (Буллінгер, 1898, с. 845-8479; Робертсон, 1922, с. 289-29110). Пізніше в тому самому листі Павло наказав Тимофію «вживати трохи вина» для його шлунку та захворювань (5:23). Не можна сказати, що «вино», яке Павло рекомендував Тимофію, було п’янким, оскільки існують докази давнини, які свідчать про те, що він мав на увазі додавання виноградного соку до питної води Тимофія для лікувальних цілей (див. Ліс, 1870, с. 37411). Однак навіть якщо Павло мав на увазі, що Тимофій додає ферментований (тобто п’янкий) сік до свого раціону, він все одно мав на увазі: (1) що Тимофій утримувався до цього моменту; (2) що кількість, яку він тепер мав додати до свого раціону, мала бути «трохи»; (3) що сік слід було розбавити водою; (4) що його використання мало суто медичний характер, а не соціальний, випадковий чи розважальний; і (5) що для Тимофія знадобилася вказівка апостола, щоб ввести його використання в своє життя та тіло. [До речі, не можна автоматично вважати, що саме вино мало лікувальні властивості. Можливо, вино було просто антисептичним засобом для очищення забрудненої води, яку пив Тимофій, що вбивав мікробів і бактерій, тим самим зменшуючи їхній шкідливий вплив на слабкий шлунок Тимофія — у цьому випадку Павло не закликав вживати вино; він рекомендував метод очищення забрудненої води]. Якщо Павло санкціонував вживання алкоголю лише з умовою, що він буде у невеликих кількостях і для лікувальних цілей, чому б він потім не повернувся і не санкціонував вживання алкоголю діаконами у більших кількостях – уникаючи лише надмірності?
Непослідовність цієї точки зору стає надзвичайно очевидною, якщо порівняти настанови Павла різним християнам:
Епіскопи (1 Тимофія 3:2-3) — утримуватися (nephalios); навіть не наближатися до нього (me paroinon)
Диякони (1 Тимофія 3:8) — не вживайте надмірно (me oino pollo)
Дружини (1 Тимофія 3:11) — утримуватися (nephalios)
Чоловіки похилого віку (Тита 2:2) — утримуватися (nephalios)
Літні жінки (Тита 2:3) — не вживайте надмірно (me oino pollo)
З огляду на ці невідповідності, «багато вина» має бути вільною формою мови, призначеною для вираження повної стриманості у вживанні вина.
Третя можлива інтерпретація цього вірша стосується значення терміну «вино». На відміну від англійського слова (яке завжди означає алкогольний напій), грецьке слово oinos є загальним терміном, який включає всі форми винограду (пор. Ліс, 1870, с. 431 і далі). Термін oinos використовувався греками для позначення неферментованого виноградного соку так само, як і ферментованого соку. Отже, перекладач повинен досліджувати біблійний контекст, щоб визначити, мається на увазі ферментована чи неферментована рідина. У світлі цього усвідомлення дехто припустив, що Павло наказав старійшинам повністю утримуватися від алкогольних напоїв, а дияконам, з іншого боку, було наказано помірно вживати безалкогольний виноградний сік. Для цього тлумачення очевидні принаймні три лінії аргументації.
По-перше, у Старому Завіті загальним єврейським терміном, який є еквівалентом oinos, є yayin. Деякі уривки вихваляють вживання yayin (Пісня пісень 5:1; Псалмів 103:15; Екклезіаста 9:7), а інші засуджують це (Приповістей 20:1; 31:4). Єдине правдоподібне пояснення полягає в тому, що перше відноситься до виноградного соку, а друге — до виноградного соку, який перетворився на алкогольний напій.
По-друге, лише в Тимофія і Тита вжиті слова «трохи/надмірне вживання» — ніби секрет того, щоб догоджати Богові, полягає в кількості споживаної рідини. Якби мався на увазі ферментований сік, то така ж відмінність, безперечно, була б зроблена і в Старому Завіті. Такого розрізнення не робиться. Але якщо в Тимофія і Тита йдеться про безалкогольний виноградний сік, то намір уточнення зміщується від рівня сп’яніння до упивання. У цьому випадку Павло мав намір вимагати поміркованості у вживанні безалкогольних рідин.
По-третє, біблійних застережень проти надмірного споживання їжі та рідини безліч (наприклад, Повторення Закону 21:20; Приповістей 23:20; 1 Коринтян 11:21-22; Тита 1:12). Соломон навіть застосував цей принцип до меду (Приповістей 25:27). Зрозуміти, що Павло наказує помірковане вживання доброго дару від Бога (тобто виноградного соку) узгоджується з контекстом, який пронизаний посиланнями на самоконтроль, стриманість і помірність (наприклад, 1 Тимофію 3:2,11). Це також відповідає суспільним умовам греко-римської культури, в якій панувала нестриманість.
На додаток до вищезазначених міркувань, слід мати на увазі, що навіть якщо можна було б довести, що Бог санкціонував помірне вживання алкогольних напоїв у Біблії, це не означає, що Бог санкціонує вживання сучасного «вина», оскільки вино, про яке йдеться в Біблії, було не схоже на вино нашого часу. Вино в античності було набагато менш потужним. Для того, щоб отримати хоча б мінімальний вміст алкоголю, потрібно було вживати велику кількість. Стародавні люди зазвичай додавали до своїх напоїв наркотики, щоб підвищити їх п’янку властивість. У світлі всіх цих міркувань точка зору, яка стверджує, що диякони можуть вживати помірну кількість алкогольних напоїв, є небезпечною, ненадійною та біблійно необґрунтованою.
Використані джерела
1 Вайн, В.Е. (перев. 1966), Експозиційний словник новозвітних слів (Олд Таппан, штат Нью-Джерсі: Revell).
2 Робертсон, А.Т. (1934), Граматика грецького Нового Заповіту у світлі історичних досліджень (Нашвілл, штат Теннесі: Broadman).
3 Першбахер, Веслі Дж., ред. (1990), Новий аналітичний грецький лексикон (Пібоді, штат Массачусетс: Hendrickson).
4 Мултон, Джеймс та Джордж Мілліган (1930), Словник грецького Нового Заповіту, ілюстрований з папірусів та інших нелітературних джерел (Гранд Рапідс, штат Мічиган: Eerdmans, перев. 1982).
5 Арндт, Вільям та Ф.В. Гінгріч (1957), Греко-англійський лексикон Нового Заповіту та іншої ранньохристиянської літератури (Чикаго, штат Іллінойс: University of Chicago Press).
6 Спейн, Карл (1970), Листи Павла до Тимофія та Тита (Остін, штат Техас: Sweet).
7 Барнс, Альберт (перев. 1977), Нотатки про Новий Заповіт: Солунян, Тимофія, Тита і Филимона (Гранд Рапідс, штат Мічиган: Baker).
8 Баккіокі, Самуеле (1989), Вино в Біблії (Беррієн Спрінгс, штат Мічиган: Biblical Perspectives).
9 Буллінгер, Е.В. (1898), Фігури мови, вживані в Біблії (Гранд Рапідс, штат Мічиган: Baker, перев. 1968).
10 Робертсон, А.Т. (1922), Гармонія Євангелій (Нью-Йорк: Harper and Row).
11 Ліс, Фредерік Р. (1870), Біблійний коментар про тверезість (Нью-Йорк: Weed, Parsons, and Co.).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
