Емоційна релігія
[ПРИМІТКА: Нижченаведений текст написаний Френком Чессером, членом ради A.P.]
Гріх перейшов від розуму Сатани в серце Єви, зруйнував її чистоту і невинність, заплямував її душу наслідками на все життя і розбив серце Бога. Гріх—це заспокійливий голос релігійної омани, що засліплює розум і втішає серце хибним почуттям безпеки, прокладаючи дорогу до вічної загибелі, якою йдуть маси людей. Гріх—це чоловік і батько, який сидить у темряві ночі, закутий у кайдани пожадливості, коли очі його розуму живляться порнографічними образами, що рухаються на екрані сучасних технологій.
Гріх—це підступний, звабливий, підривний дух лібералізму, що веде війну проти Божої благодаті, кидаючи виклик закону, роз’їдаючи переконання і встромляючи кинджал духовної смерті в серце віри. Гріх—це маленьке, безпорадне немовля, образ досконалої чистоти, коротке життя якого трагічно й жорстоко обривається під зловмисними руками людської розбещеності. Гріх—це безперервний потік смерті, що не дозволяє навіть на мить знайти втіху.
Гріх—це проблема людини. Голгофа—це Боже рішення. Послух Євангелію—це Божий шлях до хреста та доступу до його благословень. Оскільки Бог є Суверенним, а Його воля—вищою за все, тільки Він має право визначати умови, які людина повинна виконати, щоб отримати спасіння, дане Божою благодаттю і кров’ю Його Сина. Ісус сказав: «Хто повірить і охреститься, буде спасенний, а хто не повірить, осуджений буде» (Марка 16:16). Що таке хрещення? Хрещення—це віра, яка відмовляється піддатися емоціям.
Бог створив людину з інтелектом, здатністю мислити й розмірковувати. Біблія звертається до цього аспекту людської природи: «Багато разів і багатьма способами колись через пророків говорив Бог до [наших] батьків. А цими останніми днями заговорив до нас через Сина» (Євреїв 1:1-2). У цьому тексті містяться чотири великі істини: Бог є; Бог говорив; у минулому Бог говорив через пророків; нині Бог говорить до нас через Свого Сина.
Ці чотири істини охоплюють усе Писання. Послання до Євреїв цитує або натякає на П’ятикнижжя, пророків, Псалми та Приповісті. Ісус сказав, що виконав усе, що було написане про Нього «і в законі Мойсея, і в пророків, і в псалмах» (Луки 24:44). Уся Біблія є Божим об’явленням. Вона звертається до розуму людини, навчає його.
Псалом 118, найдовша глава в Біблії, підкреслює цю істину. Майже кожен вірш цього псалма містить слово, що описує Боже Слово. Псалмоспівець постійно благав Бога «навчи мене» і використовував терміни, які стосуються розуму. Бог звернувся до розуму Ізраїля через закон, який проголосив на горі Синай. У своїй останній проповіді до Ізраїля Мойсей закликав народ слухати постанови та закони, яких Бог їх навчає (Повторення Закону 4:10).
Повторення Закону 6:4-9—це Божий взірець збереження віри кожного наступного покоління. Він включає батьківське усвідомлення єдності Бога, любов до Бога всім серцем і розумом, збереження Його слова в серці та старанне навчання дітей, доки їхній розум не буде укріплений Божою істиною. Євангеліє звертається до розуму. Його потрібно навчати (Матвія 28:19-20). Процес, через який Бог притягує людину до Себе через Христа, включає навчання, слухання і пізнання (Івана 6:44-45). Християнство—це навчена релігія.
Чотирикратна корисність натхненного Писання—«для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності» (2 Тим. 3:16)—звертається до розуму людини, роблячи її духовно досконалою, «на всяке добре діло готовою» (2 Тим. 3:17). Усі Божі принципи у взаєминах із людиною вимагають навчання, виховання і дисципліни через Боже Слово.
Благодать навчає (Тита 2:11-12). Навчання благодаті підтверджується кров’ю. В Старому Заповіті благодать затверджувалася кров’ю тварин (Євреїв 9:18-22). В Новому Заповіті навчання благодаті підтверджене кров’ю Христа (Матвія 26:28). Буття 3:6 закрило двері спілкування з Богом. Буття 3:15 відкрило їх, поєднуючи благодать і віру з хрестом.
Віра відкриває доступ до благодаті та отримує її дари через Христа і хрест. Віра, що спасає, залежить у своєму існуванні від Божого об’явлення. Віра потребує навчання. Тільки Боже Слово може дати навчання, яке формує віру, що догоджає Богові і веде до небес. «Тому віра — від слухання, а слухання — через Слово Христа» (Римлян 10:17). Біблійна віра—це дія розуму, навченого Божим об’явленням.
Агапе—це дія розуму. Ісус говорить про любов до Бога «всім своїм розумом» (Матвія 22:37). Агапе не пов’язана з емоціями. Вона не залежить від них і не піддається їхньому впливу. Це любов, яку Бог заповідав навіть до ворогів (Матвія 5:44). Вона керується Божим об’явленням. Вона не рухається, доки не почує Божого голосу: «Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей» (Івана 14:15). Агапе слухає навчання благодаті. Коли вона повністю навчена, вона спонукає віру до послуху Богові. Те, що приносить користь у Христі, це «віра, яка проявляється через любов» (Галатів 5:6).
Ісус підсумував ці істини, сказавши: «І пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!» (Івана 8:32). Правда—це навчання благодаті. Це навчання підтверджене кров’ю. Це виховання благодаті породжує віру і приводить до дії любов. Емоції нічого не знають. Пізнання належить розуму. Тільки розум здатен розпізнати істину—відкритий і сприйнятливий розум, який любить істину, здатний її побачити, пізнати, послухатися і бути визволеним від панування гріха.
Сучасна релігія замінила розум емоціями. Вона більше не ґрунтується на принципі «Бог сказав», а радше на «Я відчуваю». Коли людина чує Біблію, її відповідь часто полягає в тому, що вона висловлює свої почуття щодо її значення. Людські емоції стали лінзою, через яку розглядається Писання, та барометром, яким вимірюється його значення. Емоції дійсно присутні в християнстві. Але ці емоції виходять з розуму, який був навчений і вихований Божим Словом.
Це божественний наказ, щоб людина любила Його всім серцем, душею та розумом (Матвія 22:37). Марко та Лука додають ще один аспект—«силою». Душа—це сховище емоцій. Ісус використовує два терміни—«серце» та «розум»—щоб підкреслити інтелектуальний аспект людини: її здатність мислити й розмірковувати. Існує величезна різниця між плотськими емоціями, що походять із егоцентричної волі людини, і духовними емоціями, що випливають із серця, яке навчено Божим об’явленням.
Релігійний світ сп’янілий від спотворених емоцій. Стверджуючи про ангельські одкровення та божественні об’явлення, Магомет звеличив себе до статусу пророка. Він мчав пісками Аравії з обманутим розумом і викривленими емоціями, створюючи релігію меча, забрудненого кров’ю. Якби перед мусульманами публічно оголосити Магомета фальшивим пророком і розірвати Коран, це викликало б спалах неконтрольованих емоцій. Натомість, якщо мусульманин публічно заперечить божественність Христа і порве Біблію перед християнами, вони, хоча й відчують праведне обурення, збережуть свої емоції під контролем. Тільки Євангеліє здатне підкорити, стримати й направити людські емоції.
Східний містицизм є наслідком розумового обману та емоційного викривлення. Сіддгартха Гаутама заснував буддизм на хиткому фундаменті емоцій. Він покинув свою сім’ю та вирушив у емоційну подорож у пошуках миру та просвітлення. Він відкинув знання, звеличив свої «почуття» і створив релігію, що є повною протилежністю християнству. Індуїзм не має засновника, дати виникнення, єдиної священної книги чи чіткої доктрини. Це релігія, керована самоволею та емоціями, що дозволяє кожному послідовнику бути власним богом і керуватися власними відчуттями.
Даосизм—це китайська релігія, що заперечує існування абсолютної істини й добра та сприймає всі явища у всесвіті як частину якогось містичного єднання.
Джайнізм—це релігія аскетизму. Приблизно за шість століть до Христа її засновник Махавіра покинув сім’ю, приєднався до монашого ордену та присягнув завдавати своєму тілу страждань через самозречення. Він провів дванадцять років, блукаючи Індією в наготі, шукаючи «Нірвану»—повне звільнення від фізичних бажань. У своїй емоційній екзальтації він оголосив перемогу над тілом і решту життя проповідував аскетичний спосіб існування.
Конфуціанство базується на гуманістичній філософії Конфуція, яка пропагує доброчесність, але не Бога, закликаючи людей жити в гармонії. Синтоїзм—це японська релігія, що спочатку вшановувала природу, але згодом під впливом Китаю включила поклоніння багатьом богам, країні та імператору.
Сикхізм—це індійська релігія, заснована Нанаком п’ятнадцять століть після Христа. Заявляючи про емоційне переживання Божої присутності, Нанак проповідував постійне повторення Божого імені, втрату індивідуальності та злиття з єдиним Богом.
Католицизм—це зіпсована, людська релігія, що не має нічого спільного з християнством Нового Заповіту. Він замінив Бога папою, Біблію катехізисом, істину оманаю, а простоту Євангелія—помпезністю та церемоніями. Емоційний екстаз змушує людей ставати на коліна перед папою. Його присутність вшановується, а його голос сприймається як голос Божий. Існування, поширення та викривлення католицизму є свідченням сили омани, що здатна обманювати розум, спотворювати емоції та закривати вхід істині.
Деномінаціоналізм та суб’єктивізм—це релігійні близнюки. Прихильники деномінаційної релігії рідко обміняють свій емоційний досвід на істину. Один чоловік, почувши біблійне вчення про хрещення, визнав, що Ісус дійсно так учив, але сказав: «Я б не відмовився від свого релігійного досвіду навіть за цілу гору Біблій». Інший прихильник деномінаціоналізму зізнався, що не може навести жодного прикладу з книги Дій, де хтось отримав спасіння так, як він стверджував. Проте, через тридцять років після свого «досвіду спасіння», він все ще був настільки зачарований почуттями, які тоді пережив, що відкинув істину і заявив, що постане перед судом з кількома хвилинами емоційного збудження як єдиним доказом свого спасіння.
Церква наповнена людьми, які перестали пити з біблійного джерела, щоб пити з джерела емоцій. Їхні розуми були підкорені духом лібералізму. Лібералізм та емоціоналізм—це нероздільні супутники. Вони носять однаковий одяг, ходять у тих самих черевиках, дихають одним повітрям і живуть одним ритмом серця. Емоціоналізм—це життєва кров лібералізму. Відокремте їх, і обидва помруть. Їхнє гасло: «Що людина з’єднала, того хай Бог не розділяє».
Лібералізм надає перевагу відчуттям, а не мисленню. Мислення передбачає використання розуму, але лібералізм вважає розум своїм ворогом. Правильне мислення про Бога, людину, гріх та всі пов’язані з ними питання позбавляє лібералізм його впливу. Лібералізм зосереджений на моменті, на тимчасовому, на поверхневому, на тому, щоб витиснути максимум емоційного збудження з кожного людського релігійного досвіду. Світло істини і правильне мислення про істину викриває безглуздість лібералізму. Лібералізм уникає світла істини та тверезого мислення так само, як таргани тікають від світла дня.
Лібералізм не здатен осягнути контрольовані емоції, підкорені емоції, почуття, які знаходяться під стійким впливом розуму, навченого у школі Божого об’явлення. Людська емоційна природа потребує керівного впливу Божого закону. Закон—це правило поведінки. Розум, правильно наставлений дивовижними законами, заповідями та принципами Божими, регулює емоції і дозволяє їм проявлятися належним чином. Розум, позбавлений дисциплінуючої сили та впливу біблійних законів і принципів, залишає емоційну природу людини майже без контролю. Немає межі безглуздю, яке може виникнути внаслідок некерованих емоцій.
Лібералізм не має жодного бажання прийняти дисципліну, яку пропонує Божий закон. Лібералізм ненавидить закон. Його ненависть до закону не знає меж. Він вважає закон холодним, незмінним, жорстким, безжальним і легалістичним. У своїй завершеній формі лібералізм проголосив кінець закону. Він створив хибну систему благодаті, яка повністю виключає закон. Проголосивши смерть закону, лібералізм стоїть тріумфально над його могилою, радіючи кінцю заборон, обмежень і стримуючих факторів. Емоції тепер вільні слідувати за будь-якими бажаннями. Сучасне відступництво багатьох у церкві є портретом визволених емоцій, що пливуть морем самоволі. Навіть короткий прояв неконтрольованих емоцій може мати руйнівні наслідки. Бог наказав Мойсею та Аарону сказати до скелі, і з неї витече вода, щоб втамувати спрагу Ізраїля. Можна почути неконтрольовані емоції у голосі Мойсея, коли він вигукнув: «Послухайте мене, ви, які не вірите! Хіба із цього каменя ми виведемо для вас воду?» (Числа 20:10). Бог назвав їхню емоційну реакцію на нарікання Ізраїля невірством (Числа 20:12). Цей гріх був настільки серйозним, що позбавив Мойсея і Аарона можливості увійти до обіцяної землі Ханаана.
Одна з великих цілей Старого Заповіту—формувати, виховувати та збагачувати розум, наповнюючи його глибоким благоговінням, тверезістю, смиренністю, страхом і трепетом перед Богом, Його істиною та Його шляхами у відношенні до людини та гріха. Старий Заповіт—це яскравий портрет Божої природи та Його рис, з особливим наголосом на суверенітеті, святості, правосудді та гніві Бога. Лібералізм здригається від цього наголосу. Він відмовляється бути під його впливом. Він настільки егоцентричний, гордий і непокірний, що нездатний сприйняти істину про щось, що знаходиться поза ним самим. Навчений у «університеті емоціоналізму», лібералізм вважає себе самодостатнім і не потребує навчання з будь-якого зовнішнього джерела.
Ісус Христос—це втілення любові. Він—любов у її найчистішій і найдосконалішій формі. Хрест свідчить про глибину цієї любові до кожної відповідальної перед Богом людини. Любов Христа настільки велика, що «сягає за межі пізнання» (Ефесян 3:19). Проте щодо нерозкаяного гріха й омани в Його очах—обурення (Марка 3:5), у Його серці—гнів (Об’явлення 6:16-17), а з Його уст лунають попередження про пекло (Матвія 10:28). Емоційність лібералізму не може прийняти цей натхненний образ Христа.
Розум лібералізму настільки переповнений самим собою, що там немає місця для чогось іншого. Емоції панують на престолі його серця. Будь-яка істина, яка суперечить його почуттям, не допускається. У теології лібералізму, якщо це «відчувається добре», значить, це правильно. Емоції лібералізму глузують із поняття біблійного авторитету. Вони вважають проповідування за принципом «книга, розділ і вірш» застарілим і несумісним із сучасним світом. Лібералізм зневажає строгість Божих заповідей. У світі лібералізму тепле сяйво задоволених емоцій є доказом Божого прийняття.
Сатана знає, що якщо він зможе вплинути на людину так, щоб вона відмовилася від правильного мислення про Бога—мислення, сформованого і спрямованого Божим Словом—він зможе використати її емоції і виграти битву за її душу. Трагічний стан релігійного світу та незліченні тисячі в церкві свідчать про успіх його зусиль. Емоції, які не перебувають під контролем розуму, що стверджує: «Як я полюбив Твій закон, Господи! Весь день він навчає мене» (Псалмів 118:97), стають ігровим майданчиком диявола.
Жодна біблійна тема не викладена простіше й зрозуміліше, ніж тема хрещення. Однак жодна інша тема не викликає такої швидкої та інтенсивної емоційної реакції, як ця, коли хтось наполягає на біблійній істині. Плотські емоції миттєво виходять на поверхню, і ті, хто ображений, починають висловлювати свої почуття щодо цього питання.
Більшості людей не важливо, що Біблія стверджує про хрещення. Важливо те, як вони відчувають себе щодо нього. Вони використовують свої почуття як емоційний інструмент для оцінки біблійного вчення. Вони або приймають, або відкидають біблійне твердження, ґрунтуючись на тому, як воно узгоджується з їхніми почуттями. Вони часто відповідають на чітке біблійне твердження стандартним «але», після якого йде висловлення їхніх почуттів щодо його значення. Можливо, жодна інша тема в Біблії не була зустрінута більшою кількістю «але», ніж хрещення. «Хто покладає надію на своє зухвале серце, — той нерозумний» (Приповістей 28:26). «Є дорога, яка людям видається правильною, але її кінець веде на дно аду» (Приповістей 14:12). Щось може здаватися правильним, виглядати правильним і навіть відчуватися правильним, але якщо воно не є Божою істиною, воно веде до духовної смерті.
Ісус чітко заявив, що людина повинна бути хрещена, щоб спастися (Марка 16:16). Він включив воду у процес нового народження (Івана 3:5). Натхнене Писання наполягає, що віруючі повинні покаятися і хреститися для прощення гріхів (Дії 2:38). Покаянному віруючому було наказано хреститися, щоб змити свої гріхи (Дії 22:16). Хрещення спасає нас (1 Петра 3:21), тому що через нього ми вступаємо в контакт із кров’ю Христа. Що таке покора людини біблійному хрещенню? Це віра, яка відмовляється поступитися місцем емоціям.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
