Екзорцизм, біси, чаклунство та астрологія
Численні теорії були висунуті, щоб пояснити походження бісів. Дехто говорить, що біси — це нащадки ангелів, які співжили з жінками (Буття 6:1-4). Але ангели — це безстатеві істоти, які, вочевидь, не здатні до таких союзів (Матвія 22:30). Натомість, вираз «сини Божі» й «дочки людські» у шостому розділі Буття — це ідіоматичне позначення змішування добрих людей із злими, — що неминуче призводить до морального псування (1 Коринтян 15:33). [Див. Мейджор, 19931
Деякі вважають, що біси — це духи загиблих грішників, яким Бог дозволив вийти із гадеса, щоб перебувати в деяких людях, відповідно до Його задуму. Інші кажуть, що біси — це занепалі ангели, яким було дозволено вийти зі свого ув’язнення (пор. Юди 6), щоб виконати певну Божу мету. Але насправді Святе Письмо просто не відкриває нам, звідки взялися біси. Жодної законної чи корисної мети не слід шукати в роздумах над цим питанням.
Натомість, Біблія говорить багато іншого про бісів. Наприклад, біси — це духи (Матвія 8:16; Луки 24:39). Бісів завжди зображено як нечистих, лихих і зловмисних. Вони завжди пов’язані з сатанинським впливом (Матвія 9:34; 12:24, 43, 45; Луки 11:15). Біси показані як свідомі, розумні істоти, які мають справжнє знання Бога й Христа. У Марка 1:24 біс сказав Ісусові: «Знаю, хто Ти є — Святий Божий!» Біси мають волю і навіть здатність до пересування (Матвія 12:44–45).
Біси часто спричиняли фізичні та/або психічні хвороби. Наприклад, у Матвія 9:32 жертва одержимості була «німою», тобто нездатною говорити. Такі хвороби чітко відрізнялися від самих бісів (Матвія 4:24). Деякі твердять, ніби біси ніколи не існували, а біблійний опис — це забобонне, донаукове пояснення епілепсії чи інших фізичних або психічних розладів. Але в Новому Завіті чітко розрізняють бісів і ті хвороби, які вони могли спричинити. Деякі біси мали надлюдську силу (Марка 5:4; Дії 19:16). В Новому Завіті не дається жодна причина, чому одні люди ставали одержимими. Це були чоловіки (Матвія 9:32), жінки (Луки 8:2) й навіть діти (Марка 7:30).
Яка була мета бісів і їх відношення до Бога? З Біблії очевидно, що Бог мав над ними верховну владу. Наприклад, у Луки 10:17 сімдесят повернулися з проповідницької місії і сказали Ісусу: «Господи, навіть біси коряться нам через Твоє Ім’я!» Уважне дослідження Нового Завіту показує, що одержимість бісами була дозволена, щоб явити верховну владу Христа й Його натхненних представників. Протягом Свого земного служіння Ісус показав Свою владу над: (1) природою й творінням (Марка 4:31); (2) хворобою (Марка 1:32–34); (3) матеріальними речами (Івана 2:9); (4) смертю (Івана 11:44); і (5) духовною сферою та сатаною (Марка 1:27). Ця верховна влада й об’явлення сили створили підґрунтя для заснування Його Царства. У Луки 11:20 Ісус сказав: «Коли ж Я перстом Божим виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас». Пропонуємо пильно вивчити Івана 12:31, Ефесян 2:2 та 4:8, Колосян 2:15, Дії 10:38, Луки 10:17–20, і Матвія 12:28–29. Іван пояснює: «Хто чинить гріх, той від диявола, адже диявол грішить від початку. Тому з’явився Божий Син, щоби знищити діла диявола» (1 Івана 3:8). Це узгоджується з Євреїв 2:14: «А що діти стали спільниками крові й тіла, то й Він подібним чином став їхнім спільником, аби Своєю смертю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола».
Ці місця показують, що коли Христос звершив Свою смерть, воскресіння й основав Царство, влада сатани була обмежена; його діяльність стала такою, що більше не здійснює прямий, надприродний вплив на людину. Так само як припинилася здатність виганяти бісів (Марка 16:17; 1 Коринтян 13:8–10), так і здатність бісів вселятись у людей закінчилася. Коли поступові чудотворні здібності зникали з завершенням апостольської епохи, згасала й бісівська діяльність.
Це біблійне бачення. І воно дуже відрізняється від сучасних тверджень про одержимість і сатанізм. У Новому Завіті Ісус виганяв злих духів публічно й на очах у багато людей (Луки 4:36). Але більшість сучасних екзорцистів працюють приховано, і повідомлення про їхню діяльність є лише з других рук. Ті, хто наважується працювати публічно, навмисно створюють дивовижність та не справляють переконливого враження.
У Новому Завіті вигнання бісів здійснювалось словом із миттєвим результатом. «І погрозив йому Ісус, і біс вийшов з нього: тієї ж миті юнак одужав» (Матвія 17:18). Див. також Дії 19:12. Сучасний екзорцизм — це тривалий процес із багаторазовими спробами. У Новому Завіті одержимість бісів спричиняла порушення функцій нормальних людських властивостей. Зовсім нема в Писанні опису театральних проявів — як-от вогонь із рота, вирячені очі, прозорі зуби, зелена слизь чи іскри із пальців.
Іще одна важлива відмінність: у Новому Завіті біси були шанобливі до Бога й визнавали Ісуса як «Святого Божого» (Марка 1:24; 3:11). Біси розуміли, що Ісус остаточно відправить їх на страждання (Матвія 8:29). Вони не хулили Бога. Але сучасні випадки включають лайку й богохульство проти Всевишнього.
Зважаючи на ці біблійні факти, який висновок слід зробити? Біси не володіють людьми сьогодні. Старий Завіт передбачав, що одержимість припиниться в першому столітті:
Того дня всяке місце буде відкрите в домі Давида. І буде в той день, — говорить Господь, — Я вигублю імена ідолів із землі, і більше не буде їм згадки. І фальшивих пророків, і нечистого духа вигублю із землі. (Захарія 13:1–2).
Крім того, Біблія всюди засуджує тих, хто займається спіритизмом, чарівництвом, чаклунством, астрологією й усіма видами ворожіння. Мойсей застерігав ізраїльтян, коли вони входили до Ханаану:
Коли ти ввійдеш у землю, яку Господь, твій Бог, дає тобі, не вчись чинити гидоти, які чинять ті народи. Хай серед тебе не буде знайдено такого, хто очищає свого сина чи свою дочку вогнем, хто ворожить ворожіння, хто чарує, хто віщує, чаклуна, хто заклинає заклинання, черевомовця, хто гадає, хто викликає мертвих. Адже кожний, хто чинить ці речі, огидний для Господа, твого Бога. Через ці гидоти Господь, твій Бог, вигубить їх перед твоїм обличчям. Будь досконалим перед Господом, своїм Богом! Адже народи, які ти захоплюєш, слухаються чарувань та ворожінь, а тобі Господь, твій Бог, дав не це! (Повторення Закону 18:9–14).
Для Бога всі ці магічні мистецтва — мерзота.
Ісая проголосив, що всі ворожбитства й заклинання Вавилону не зможуть відвернути покарання, яке Бог призначив їй (Ісаї 47:8-15). Це веде до важливого висновку. Святе Письмо неодноразово зображає тих, хто заявляє про магічну силу, як шахраїв і фальшивців (наприклад, Буття 41:8; Вихід 7:10–12; Даніїл 2:2–11). Дія так званої «Ворожки з Аендору» у тексті фактично ідентифікується як діяння «медіума» або «ворожбитки» (1 Самуїла 28:3 і далі); вона була обманщицею з трьох причин: (1) вона була здивована тим, що насправді з’явився дух (вірш 12); (2) вона думала, що дух є elohim—єврейське слово для Бога або богів (вірш 13); і (3) вона не впізнала Самуїла, а мусила описати його Саулу, який уже впізнав його (вірш 14). В Новому Завіті претензії як Симона (Дії 8) так і Еліми (Дії 13) також є шахрайством. Усі ці чародії й астрологи були обманцями й не мали справжньої сили — хоча багатьох людей обманювали, що таку мають.
Астрологія, чаклунство, магія, спіритизм, і ті, хто називає себе «медіумами», засуджені Богом. Чому? Бо ці практики, фактично, ставлять себе на місце Бога, єдиного Справжнього Володаря Всесвіту, і Його Слова — єдиного істинного духовного Провідник. Не дивно, що чаклунство названо ділом плоті (Галатів 5:20). Не дивно, що Біблія чітко заявляє: «які чинять чари… їхня частка в озері, яке горить вогнем і сіркою, що є другою смертю» (Об’явлення 21:8). Єдиний «перехід» — це той, який здійснюють душі, коли залишають свої тіла (тобто, помирають), і тоді переносяться до гадесу, щоб чекати Божого Суду та вічності. Їхнє місце перебування — незмінне (Луки 16:26-31).
ВИСНОВОК
Святе Письмо говорить ясно й визначено про одержимість бісами, чаклунство, астрологію, магію, ворожіння, заклинання та знахарство. Без винятків і компромісів, Боже Слово засуджує це й називає обманом. Люди могли бути одержимі бісами короткий час у першому столітті. Але це явище припинилося. Ті, хто бажає бути християнами — догоджати Богові, — не повинні вірити таким заявам сьогодні. Нема жодного сумніву: багато людей із цікавості читають у ресторанах написи з печива, дивляться гороскопи в газетах — але це лише джерело розваги, бо не мають жодної дійсності. В ту мить, як хтось покладає свою надію на таке і вважає, що майбутнє визначається цим, — він або вона довіряє чомусь, крім Бога, і чинить гріх.
Єдиний надійний провідник у житті — це Святе Письмо. Воно — світильник ногам нашим і світло стежкам нашим (Псалом 118:105). Слово Боже живе й діяльне, сильне й потужне (Євреїв 4:12). Це меч Духа (Ефесян 6:17). За цим Словом будемо судимі одного дня (Івана 12:48). Тож нехай відкинемо всі інші претензії на духовне керівництво і покладемось лише й виключно на Святе Письмо — чудові слова життя, єдине достатнє й авторитетне Слово Бога.
1 Тревор Мейджор (1993), Буття 6:1-4 і “сини Божі”, Apologetics Press.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
