Дочки Лота
Під час життя Авраама стався жахливий випадок, пов’язаний із його племінником Лотом та ангельськими вісниками, які прийшли до Лота, щоб попередити його втекти з міста:
А чоловіки міста, содомці — від малого до старого, увесь народ разом — оточили дім. Вони викликали Лота, та й гукали до нього: Де ті чоловіки, які ввійшли до тебе вночі? Виведи їх до нас, щоб ми були з ними. Тож Лот вийшов до них до входу, замкнув за собою двері, а їм сказав: Ні, брати, не чиніть зла. Та є в мене дві дочки, з яких жодна не пізнала чоловіка — їх виведу до вас і робіть з ними все, що вам до вподоби. Лише цим мужам не робіть нічого поганого, — адже тому й увійшли під покрівлю мого будинку. (Буття 19:4-8).
Західному розумові — а тим більше християнському — важко осмислити цей випадок, особливо безсердечну й огидну поведінку Лота щодо своїх дочок.
Слід пам’ятати, що дохристиянські цивілізації не мали тих витончених моральних уявлень, якими користуємося зараз ми. Загалом язичницькі суспільства людської історії вдавалися до всіляких злих, розбещених, нелюдських і диких учинків, які в тих культурах уважалися цілком прийнятними. Згадаймо, наприклад, суспільства, що практикували канібалізм, включаючи деякі племена американських індіанців,1 — буквально поїдаючи інших людей і змушуючи до цього інших. Подібно й багато культур мали огидні сімейні стосунки та розпущені сексуальні звичаї, які шокують християнський розум.2 Яким би вражаючим і неприйнятним для нас — цілковито невиправданим і безпідставним — не здавалося те, що батько готовий був віддати власних дочок у такий спосіб, це все ж свідчить про те, що неприродна пристрасть гомосексуалізму вважалася значно огиднішою навіть за незаконні гетеросексуальні стосунки.
Проте дослідники задокументували факт, що логіка Лота ґрунтувалася на культурній нормі, яка й визначила його рішення. Біблійне поняття гостинності займає визначне місце в християнському мисленні та поведінці. Народ Божий повинен «виявляти гостинність» (Римлян 12:13; пор. Римлян 16:23; 1 Тимофію 5:10; 1 Петра 4:9; 3 Івана 8). Людину навіть не можна розглядати як кандидата на високе церковне служіння пресвітера без цієї важливої якості (1 Тимофію 3:2; Тита 1:8). Ми практикуємо чимало культурних проявів гостинності: взяти в гостя пальто, запропонувати напій, показати, де знаходиться вбиральня, або запропонувати сісти. Але Лот виявляв не просто гостинність. Він діяв відповідно до глибоко шанованого стародавнього обов’язку — того, що Кларк назвав «тим священним світлом, у якому права гостинності розглядалися серед східних народів».3 «Гість був священним, а його особа — недоторканною».4 Ці права вимагали від нього будь-якою ціною захищати життя тих, кого він «прийняв» як гостей. Він мав захищати своїх гостей — навіть ціною власного життя.5
У своїй праці «Звичаї та традиції біблійних земель» Фред Вайт пояснює: «У країнах Сходу, коли господар приймає людину як гостя, він тим самим погоджується будь-якою ціною захищати свого гостя від усіх можливих ворогів упродовж часу його перебування».6 На основі своїх подорожей Єгиптом і Ізраїлем для відвідання біблійних місць Г. Клей Трамбулл, викладач Єльської богословської школи, написав у своїй праці «Дослідження східного суспільного життя» про випадок, що ілюструє саме цей звичай. Один американський місіонер гостював у домі турецького губернатора, який подав йому шматок смаженої баранини й сказав: «Цим учинком я заставив за вас кожну краплю своєї крові: поки ви на моїй території, жодне зло не спіткає вас. На цей час ми — брати».7 У східному мисленні гостинність — це «чеснота над чеснотами», «рисa над рисами», що включає «глибоке відчуття обов’язку перед принципом».8
Лот натякнув на це глибоке зобов’язання, коли сказав натовпу: «Лише цим мужам не робіть нічого поганого, — адже тому й увійшли під покрівлю мого будинку» (Буття 19:8). Слово «покрівля» вказує на священний обов’язок захисту, який Лот був зобов’язаний забезпечити.9 Англійські переклади передають цю фразу так: «Вони прийшли до мого дому, і я мушу їх захистити»,10 «Я відповідаю за них»,11 «вони прийшли під захист моєї покрівлі».12 Отже, з погляду східного мислення Лот був «мужнім захисником обов’язків гостинності в ситуації крайнього збентеження».13
Але східна відданість принципу гостинності заходила ще далі. Східні племінні групи, відомі як кхонди, мали таку саму пристрасть до гостинності, що відображено в їхньому прислів’ї: «За безпеку гостя заставляються життя і честь; його слід ставити вище за дитину».14 Саме така точка зору — це вузьке, одержиме мислення — пояснює абсурдну поведінку Лота щодо своїх дочок.
Чеснота гостинності має перевагу у своїх обов’язках і значенні, яка не визнається такою мірою в інших частинах світу…. На примітивному Сході гостинність є значно ширшою за своїм обсягом і значно суворішою у своїх вимогах, ніж будь-що, що ми знаємо під цією назвою на умовному Заході.15
Звичайно, цей «перебільшений наголос на гостинності»16 ціною нехтування батьківськими обов’язками не робить дії Лота правильними — не кажучи вже про те, що Бог їх схвалював.17 Навіть якщо припустити, що він не очікував, що натовп прийме його пропозицію через їхні розбещені сексуальні нахили, сама така пропозиція є неприйнятною й повинна вважатися безсовісною. Можна додати, однак, що якщо вибір стояв між збереженням життя гостей і збереженням життя його дочок, і якщо життя гостей ставилося вище за життя його самого та його сім’ї (Левит 19:18; Марка 12:31), то ми принаймні можемо зрозуміти, що всяке людське життя — чи то життя найближчих нам людей, чи цілковитих незнайомців — однаково цінне, навіть якщо ми ставимо питання, чиє життя слід було б зберегти. Оскільки Бог не схвалює ситуаційної етики,18 становище Лота не слід розглядати як ситуацію «або/або». Він мав прагнути зберегти всі життя, довірені його опіці, відмовившись іти на компроміс із розбещеним натовпом. У будь-якому разі усвідомлення своєрідних уявлень азійського мислення того часу щодо гостинності допомагає нам хоча б зрозуміти дивну пропозицію Лота, хоча ми й відкидаємо її як цілковито неприйнятну для Бога.
1 Томас Г. Мо (2000), «Знайдено переконливі докази канібалізму серед американських індіанців», Los Angeles Times, 7 вересня, https://archive.seattletimes.com/archive/?date=20000907&slug=4041058. Див. Дейв Міллер (2017), Бог і уряд (Монтгомері, Алабама: Apologetics Press), сс. 318-319.
2 Див. Міллер (2017), сс. 317-318 щодо прикладів розбещених практик індіанських племен Америки XVIII століття. «Ескімоси» Аляски практикували обмін дружинами як вияв етикету — див. Лоуренс Генніг (1970), «Функції та обмеження обміну дружинами серед ескімосів Аляски», Arctic, 23[1]:24-34, http://www.jstor.org/stable/40507675; Артур Дж. Рубел (1961), «Партнерство та обмін дружинами серед ескімосів і алеутів Північної Америки», Anthropological Papers of the University of Alaska, 10[1]:59-72, https://www.uaf.edu/apua/files/Rubel1961.pdf.
3 Адам Кларк (без дати), Коментар Кларка: Буття–Повторення Закону (Нью-Йорк: Abingdon-Cokesbury), 1:123, виділення додане. Також «священний обряд гостинності… святість гостинності» — К.Ф. Кейл і Ф. Деліцш (передрук 1976), Коментар до Старого Завіту: П’ятикнижжя (Гранд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans), 1:233. Див. також Мері Роджерс (1865), Домашнє життя в Ізраїлі (Цинциннаті, Огайо: Poe & Hitchcock), с. 237, яка почула під час відвідин дому в Ізраїліі: «Цей дім — ваш дім, і ми до ваших послуг».
4 Вілфрід Дж. Моултон (1920), «Соціальні інститути Ізраїлю», у Коментарі до Біблії, ред. Артур Пік (Лондон: T.C. & E.C. Jack), с. 110.
5 Томас Вайтлоу (1950), Коментар для кафедри: Буття, ред. Г.Д.М. Спенс і Джозеф Екселл (Гранд-Рапідс, Мічиган: Eerdmans), 1:253, виділення додане; Е. Гарольд Браун (1873), Буття, або Перша книга Мойсея (Нью-Йорк: Scribner, Armstrong & Co.), с. 127.
6 Фред Вайт (1953), Звичаї та традиції біблійних земель (Чикаго, Іллінойс: Moody Press), с. 78, виділення додане.
7 Г. Клей Трамбулл (1895), Дослідження східного суспільного життя (Лондон: Hodder & Stoughton), с. 110, виділення додане.
8 Там само, сс. 80-81, 99. Термін «східний» використовується науковцями для позначення народів, що мешкають на великій території від Східної Туреччини до Центральної Індії та від Північної Персії до Південної Аравії (Трамбулл, с. 74).
9 Келер та ін., сс. 1024-1025.
10 ERV, EXB, ICB, NCV.
11 GW, NOG.
12 CSB, CEB, EHV, HCSB, NET, NIV, TLV.
13 Джон Скіннер (1925), Критичний та екзегетичний коментар до книги Буття (Нью-Йорк: Charles Scribner’s Sons), переглянуте видання, с. 307.
14 Трамбулл, с. 98, виділення додане; Дж.Т. Грейсі (1882), «Кхонди» у Циклопедії біблійної, богословської та церковної літератури, ред. Джон Мак-Клінток і Джеймс Стронг (Гранд-Рапідс, Мічиган: Baker, передрук 1969), 5:72-73. Хоча кхонди жили в Індії — досить далеко від Ізраїлю — вони все ж слугують прикладом східного мислення щодо обов’язків гостинності.
15 Трамбулл, с. 74, виділення додане.
16 Г.К. Леупольд (передрук 1950), Тлумачення книги Буття (Гранд-Рапідс, Мічиган: Baker), 1:559.
17 Див. обговорення того, чому Біблія називає Лота «праведним», у Еріка Лайонса (2008), «“Праведний Лот”?», Apologetics Press, https://www.apologeticspress.org/APContent.aspx?category=23&article=2400.
18 Дейв Міллер (2004), «Ситуаційна етика — розширена версія», Apologetics Press, https://www.apologeticspress.org/APContent.aspx?category=7&article=645&topic=38.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
