«Дні» творення
Часто висловлюється припущення, що дні, про які йдеться в Буття 1, можливо, не були буквальними 24-годинними періодами. Можливо, це були довгі епохи часу, протягом яких могла відбуватися еволюція. Адже слово, перекладене як «день» у Буття 1, може мати до семи різних значень, і в рідкісних випадках воно може означати період часу довший за 24 години. То якою ж насправді була тривалість днів тижня творіння? Чи могло бути так, що тиждень творіння складався із семи довгих епох, кожна з яких тривала мільйони або мільярди років?
Ні. Автор книги Буття хотів, щоб його читачі без жодних сумнівів зрозуміли, що шість днів творіння були буквальними 24-годинними періодами. Ось причини, чому ми знаємо, що це так. По-перше, автор визначив слово «день» (євр. yōm) для читача, сказавши, що він складається з «вечора і ранку» (Буття 1:5). Цей вислів описує точне обертання Землі і був звичним способом, яким євреї описували буквальний день.
По-друге, коли в Старому Завіті в непроpочій літературі, такій як Буття 1, перед словом «день» стоїть число, воно завжди означає буквальний 24-годинний період. По-третє, коли слово «день» вживається у множині (yamim) у непроpочій літературі, воно завжди означає буквальний день. Насправді Старий Завіт понад 700 разів використовує слово yamim у такому значенні, і в усіх непророчих випадках воно означає буквальний день. Тому коли у Вихід 20:11 сказано: «Адже за шість днів (yamim) Господь створив небо, землю», немає жодного сумніву, що йдеться про шість буквальних днів.
По-четверте, автор книги Буття мав інші способи показати читачеві, що «дні» були довгими епохами часу. Він міг використати єврейське слово dôr, яке означає тривалі періоди часу. Але він цього не зробив. Натомість він використав слово «день», доповнив його фразою «вечір і ранок», поставив перед ним числівники, а в Вихід 20:11 та Вихід 31:17 вжив його у множині. Автор використав практично всі доступні мовні засоби, щоб показати, що ці дні не були довгими періодами часу, а були буквальними 24-годинними днями. Отже, ідею про те, що мільярди років, необхідні для еволюції, відбулися протягом тижня творіння, неможливо обґрунтувати.
Але що ж тоді робити з 2 Петра 3:8, де сказано, що «один день у Господа — немов тисяча років, а тисяча років — неначе один день!»? Чи не навчає цей новозавітний текст, що для Бога день може бути дуже довгим періодом часу? Ні, не навчає. Розгляньмо цей уривок у його контексті. У 2 Петра 3:8 апостол зовсім не говорить про тривалість днів у Буття 1. Він говорить про «останні дні» (3:3), тобто період християнської епохи, і про друге пришестя Христа. Дехто, сказав Петро, буде стверджувати, що якщо Христос досі не повернувся, то Він уже ніколи не повернеться. Але Петро нагадує читачам, що Бог не обмежений часом. Він може зробити за один день більше, ніж люди можуть зробити за тисячу років, або ж, навпаки, може чекати тисячу років, щоб зробити те, що люди хотіли б, щоб Він зробив за один день. Проте Бог завжди виконує Свої обіцянки (3:9). Цікаво також зауважити, що сам текст показує: Бог визнає різницю між земним днем і земною тисячею років. Крім того, Петро не сказав, що день є тисяча років або тисяча років є день. Він сказав, що день «як» тисяча років і тисяча років «як» день. Бог завжди визнавав різницю між земним днем, місяцем і роком. Уривок у 2 Петра 3:8 показує, що Він здатний пояснити цю різницю людям. А що ж Бог сказав про часові періоди в Буття 1? Дні!
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
