Дивовижна реальність Месії Ісаї

Пишучи в другій половині першого століття по Р. Х., апостол Іван процитував Ісаї 53:1 і 6:10 та засвідчив, що месіанський пророк говорив про Ісуса з Назарета (Івана 12:36-41)¹. На початку — в середині 60-х років апостол Петро процитував Ісаї 53:5, 9 і застосував уривок про стражденного Слугу до Ісуса (1 Петра 2:24, 22). Апостол Матвій засвідчив, що Ісус виконав

• Ісаї 7:14, народившись від діви Марії (Матвія 1:18-2:1),
• Ісаї 9:1-2, оселившись у Капернаумі, «що… в околицях Завулонових і Нефталимових» (Матвія 4:12-17),
• Ісаї 53:4, зціливши багатьох хворих та одержимих бісами (Матвія 8:16-17),
• Ісаї 53:12, будучи «зарахований до злочинців» (Матвія 27:38; пор. Марка 15:27-28),
• Ісаї 53:9, коли «Він був похований в багатого» (Матвія 27:57-60).

Лука нагадав своїм читачам першого століття, що Ісус виконав Ісаї 9:7, сівши на «престолі Його батька Давида…і Його царюванню не буде кінця!» (Луки 1:32-33; Дії 2:30-36; пор. 2 Самуїла 7:12-13). Марк розпочав свою Євангельську розповідь цитатою з Ісаї 40:3 і назвав не лише предтечу Месії Іваном Хрестителем, а й Самого Месію — Ісусом (Марка 1:1-15; пор. Луки 3:4-6). Павло, знавець Старого Завіту², колишній гонитель Церкви, а згодом відданий християнський апологет, процитував Ісаї 11:10 і засвідчив, що це пророцтво було однією з «обітниць, даних батькам», яка здійснилася в Ісусі (Римлян 15:8, 12).

На початку — в середині 30-х років (невдовзі після встановлення Церкви) ефіопський прозеліт повертався з Єрусалима, читаючи сувій Ісаї, а саме 53:7-8 (Дії 8:28-33). Ефіоп запитав євангеліста Филипа: «Про кого це пророк каже? Про себе самого чи про когось іншого?» (Дії 8:34). «Відкривши уста й почавши з цього Писання, Пилип благовістив йому про Ісуса» (8:35). Хто був стражденним Слугою з Ісаї 53? І знову відповідь — Ісус. Послідовне, неодноразове свідчення новозавітних апостолів і пророків, яким часто погрожували, яких переслідували й убивали за віру, є безпомилково ясним: Месією, про Якого часто пророкував Ісая, був Ісус із Назарета.

З огляду на безліч свідчень у всьому Новому Завіті про те, що Ісус був виконанням месіанських пророцтв Ісаї, не повинно дивувати, що на початку Свого служіння Ісус публічно читав з Ісаї та відкрив Себе як Месію. Коли Він був у синагозі у Своєму рідному місті Назареті, Йому подали сувій Ісаї, і Він «знайшов місце, де було написано: Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим – прозріння, і пригноблених відпустити на волю; звіщати рік Господнього помилування! (Луки 4:17-19). Ісус не лише прочитав пророцтво Ісаї про прийдешнього Месію (Ісаї 61:1-2), але й зробив приголомшливу заяву: «Сьогодні, коли ви чуєте, сповнилося це Писання» (Луки 4:21). Ісус ясно й стисло проголосив, що Він є дивовижним Месією, про Якого пророкував Ісая.

Ісус та новозавітні апостоли й пророки десятки разів цитували пророка Ісаю — передусім для того, щоб довести, що Ісус із Назарета був довгоочікуваним Месією. Ісус досконало виконав кожне пророцтво, достатньо довівши³, що Він є Божественним, Владним Спасителем людства.

Розумні докази

Кожна розсудлива людина знає, що передбачати майбутнє — поза межами людських можливостей. Люди можуть багато знати про минуле й теперішнє, але ніхто не знає майбутнього. Ми можемо міркувати про те, що відбуватиметься з фондовим ринком у найближчі дні й роки, або можемо зробити обґрунтоване припущення щодо того, хто переможе в певній грі тощо, але жодна звичайна людина насправді не знає майбутнього⁴.

Я живу в районі трьох округів штату Алабама з населенням майже 400 000 осіб. Упродовж багатьох років дорогою на роботу й з роботи я проїжджав повз заклад «ворожбита». Чи стоять біля цього закладу довгі черги? Чи збираються там натовпи людей, які з нетерпінням чекають, щоб хтось сказав їм, хто виграє в лотерею, Супербоул або наступні вибори? Ніщо не може бути далі від істини. «Бізнес», по суті, не існує. Очевидно, що переважна більшість людей дійшла розумного висновку: лише всезнаюча, надприродна Істота знає майбутнє⁵.

Біблія визнає такий логічний висновок щодо знання майбутніх подій. Єремія писав: «пророків, котрі провіщали мир, лише тоді визнавали правдивими послами Господа, коли слово пророка збувалось» (Єремії 28:9). З іншого боку: «Хто може сказати, – і те станеться, якщо Господь не накаже, щоб так і справді було?» (Плач Єремії 3:37). Тобто тих, хто пророкує те, що не збувається, «Господь не посилав»; «вони провіщають неправду» (Єремії 28:15; 29:8-9; пор. Повторення Закону 18:21-22). Справді, ніхто не може точно провіщати майбутнє, якщо всезнаючий Бог небес не відкриє йому його⁶.

Якщо тільки Бог знає майбутнє, тоді логічним способом довести, що (1) Він існує, (2) біблійні письменники мали рацію щодо Месії і (3) Ісус був і є довгоочікуваним Владним Месією, буде таке: (а) якщо справжні пророцтва про Месію були виголошені і (б) Ісус виконав ці пророцтва.

Звідки ми знаємо, що пророцтва були справжніми?

Звідки ми знаємо, що так звані пророцтва Ісаї не були просто вигадані в першому столітті? Звідки ми можемо знати, що Ісус і новозавітні письменники не сфальсифікували «передбачення майбутнього» Ісаї? Чи могло бути так, що Ісус, Павло та всі інші апостоли й пророки першого століття були лише шахраями, які стверджували, що Ісус виконав пророцтва (яких насправді ніколи не було)?

По-перше, якби Ісус і біблійні письменники були брехунами, то вони неодноразово проголошували б власну загибель, адже вони стверджували, що брехня є гріхом і що всі нерозкаяні брехуни зазнають вічного покарання⁷.

По-друге, першими слухачами Ісуса й новозавітних пророків були побожні юдеї⁸, які легко могли перевірити, чи правильно вони використовували пророцтва Ісаї та чи відповідав Ісус опису Месії.

По-третє, небіблійні джерела посилаються на Ісаю та цитують його. Наприклад, юдейський історик першого століття Йосип Флавій згадує «книгу пророцтв, яку залишив після себе Ісая»⁹. Потім Йосип Флавій цитує й стисло викладає Ісаї 44:28-45:3 та зазначає, що «це було передречено Ісаєю за сто сорок років до того, як храм був зруйнований» (у 586 році до Р. Х.). Отже, Йосип Флавій вважав, що Ісая жив, пророкував і написав свою книгу задовго до того, як був написаний Новий Завіт.

Нарешті, і, можливо, це найважливіше, ми маємо матеріальні, перевірені археологічні докази того, що книга Ісаї в повному обсязі існувала задовго до того, як Ісус або будь-який новозавітний письменник міг би вигадати численні месіанські пророцтва в книзі Ісаї. Серед сувоїв Мертвого моря (відкритих у 1940-х і 1950-х роках) було 19 різних рукописів Ісаї, а також п’ять коментарів¹⁰ до цієї книги¹¹. Більшість учених визнають, що ці рукописи були створені за кілька десятиліть або навіть за одне-два століття до того, як Ісус розпочав Своє служіння приблизно у 27 році по Р. Х., і задовго до того, як приблизно в середині першого століття по Р. Х. були написані перші книги Нового Завіту. Один із рукописів Ісаї, відомий як «Великий сувій Ісаї» (1QIsaa), містить книгу Ісаї повністю. Більше того, за найобережнішим датуванням цей сувій походить щонайменше зі 100 року до Р. Х. (а цілком можливо — навіть із 200 року до Р. Х.)¹².

Хоча скептики можуть заперечувати, що месіанський пророк Ісая справді пророкував у VIII столітті до Р. Х. (за днів юдейських царів Уззії, Йотама, Ахаза та Єзекії, як стверджується в Ісаї 1:1), вони не можуть обґрунтовано відкинути незаперечні докази, що містяться серед сувоїв Мертвого моря. Існує перевірений доказ того, що новозавітні письменники не вигадали пророцтв Ісаї та не вводили простаків в оману щодо нібито месіанства Ісуса. Навпаки, саме поглиблене дослідження старозавітних Писань значною мірою привело багато тисяч юдеїв першого століття (а також незліченну кількість язичників) до визнання того, що Ісус виконав численні месіанські пророцтва¹³.

Чому ми повинні вірити новозавітним письменникам?

Дехто може стверджувати, що, хоча пророцтва Ісаї вже існували задовго до часів Ісуса, ми не можемо насправді знати, чи виконав Ісус ці пророцтва. Однак докази твердо свідчать на користь новозавітних письменників, вказуючи на те, що Ісус справді виконав старозавітні месіанські пророцтва.

По-перше, Ісус із Назарета був реальною історичною Особою, існування Якої підтверджують навіть різні ворожі до християнства світські джерела першого та другого століть¹⁴.

По-друге, доказ автентичності виконання Ісусом пророцтв Ісаї ґрунтується не на свідченні одного письменника, а на свідченнях кількох незалежних письменників. Навіть провідні невіруючі визнають, що події з життя Ісуса були записані більш ніж одним письменником¹⁵. Якщо дослідники стародавньої історії зазвичай вважають факти незаперечними, коли два чи три джерела узгоджуються між собою, тоді численні свідчення про виконання Ісусом старозавітних пророцтв (від Матвія, Марка, Луки, Івана, Якова, Павла, Петра та Юди) є надзвичайно переконливими.

По-третє, як уже зазначалося, якби біблійні письменники були грішними обманщиками, вони неодноразово проголошували б власну загибель, стверджуючи, що нерозкаяні брехуни зазнають вічного осудження.

По-четверте, як зауважив Вейн Джексон: «Якби новозавітні письменники не вірили у вічну відповідальність і тому так безсовісно сфабрикували документи, які стверджували Божественну природу Ісуса, навіщо їм було піддавати себе переслідуванням, що супроводжували християнство, — якщо вони вірили, що це життя було всім, чим вони коли-небудь зможуть насолоджуватися? У цьому немає жодного сенсу. Це проблема, якої не може пояснити жоден скептик. Новозавітні документи надійні!¹⁶»

По-п’яте, новозавітні апостоли й пророки постійно закликали юдеїв першого століття порівнювати нещодавнє життя Ісуса з Назарета зі старозавітними пророцтвами про Месію. «Звичаєм» апостола Павла було входити в юдейські синагоги в суботу й розмірковувати з юдеями на підставі Старого Завіту про Христа, «пояснюючи» й «доводячи», що Ісус виконав месіанські пророцтва¹⁷.

По-шосте, учення Павла могло витримати ретельну аналітичну перевірку. Наприклад, верійці «щодня досліджували Писання, чи так воно є. Тож багато хто з них увіровав» (Дії 17:11-12).

Це приводить нас до останнього пункту: протягом перших 30 років після життя Ісуса десятки тисяч юдеїв (Дії 21:20), у тому числі «дуже багато» юдейських священників (Дії 6:7), стали послідовниками Ісуса Христа. Що ці юдеї вірили про Старий Завіт? Що він є натхненним Словом Божим, як він сам тисячі разів стверджує. І що ці віруючі в Старий Завіт зрозуміли про Ісуса з Назарета, Який лише нещодавно жив серед них? Що Він справді був довгоочікуваним Месією.

Висновок

Хіба Ісая не передрік (серед іншого), що народжений від діви, Який житиме в Галілеї, морально досконалий, чудотворний Божественний Правитель буде страждати, зазнає утисків, буде поранений, уражений, побитий, проколений і обпльований? Хіба Ісая не передрік, що стражденний месіанський Слуга буде зарахований до злочинців, але водночас буде похований із багатими? Передрік.

Хто прийшов через сотні років і з абсолютною точністю виконав усі ці пророцтва (і навіть більше)? Хто таким виконанням довів Своє месіанство? Про Кого новозавітні апостоли й пророки неодноразово, ризикуючи власним життям, із великою конкретністю свідчили як про єдиного Виконавця цих пророцтв? Ісус із Назарета.

Хоча в усьому Старому Завіті міститься ще багато інших пророцтв, самих лише точних передбачень Ісаї більш ніж достатньо, щоб виразно вказати на Месію, Який прийшов через сотні років як стражденний Слуга і царюючий Викупитель. Хто ж інший, окрім Ісуса, міг бути пророкованим Месією?

¹ Ісая також провістив про тих, хто відкидав учення Ісуса.

² Филип’ян 3:4-6.

³ Поряд із надприродними чудесами, які Він чинив (Івана 20:30-31).

⁴ Можливо, у недавні часи немає кращого прикладу нездатності людства знати майбутнє, ніж політичне піднесення Дональда Трампа. Чи пам’ятаєте Ви, як на початку процесу первинних виборів практично ніхто не думав, що Дональд Трамп, який усе життя був бізнесменом, коли-небудь буде обраний Президентом Сполучених Штатів? Навіть американці, які, здавалося, були найкраще обізнані в політиці, — як демократи, так і республіканці — не давали Дональду Трампу жодного шансу (принаймні на початку цього процесу). Однак у 2016 році сталося практично незбагненне: пан Трамп здобув номінацію від Республіканської партії, а потім став 45-м Президентом Сполучених Штатів.

⁵ Звичайно, атеїсти не вірять у Бога, але навіть вони знають, що якби, теоретично, така всезнаюча Істота справді існувала, то Вона мала б здатність знати майбутнє.

⁶ Ворожбити можуть час від часу й нечітко «передбачити» щось, що збувається, але такі здогадки чи прогнози, подібні до прогнозів синоптиків, далекі від надприродного передзнання Бога.

⁷ Івана 8:44; Дії 5:3; Ефесян 4:25; Об’явлення 21:8.

⁸ Наприклад, юдеї прибули звідусіль — із багатьох далеких країв — до Єрусалима на першу П’ятидесятницю після воскресіння Ісуса й почули, як різні місця Писання Старого Завіту застосовувалися до Ісуса та встановлення Його Царства (Дії 2:5-40). Побожним юдеям, які перебували в синагогах у суботні дні, було запропоновано порівняти недавнє життя Христа з пророцтвами, які Він, як стверджувалося, виконав (Дії 13:14 і далі; 17:1-4, 10-12).

⁹ Юдейські старожитності, 11:1:2.

¹⁰ Ці коментарі відомі як pesharim [Джон Д. Баррі (2013), «Великий сувій Ісаї та оригінальна Біблія: інтерв’ю з доктором Пітером Флінтом», Асоціація біблійних досліджень, 17 квітня, biblearchaeology.org/research/topics/ancient-manuscripts/2812-the-great-isaiah-scroll-and-the-original-bible-an-interview-with-dr-peter-flint].

¹¹ Очевидно, якщо існує коментар до книги, то книга, на якій ґрунтується цей коментар, уже існувала.

¹² Навіть проатеїстичний, проеволюційний журнал Новий науковець визнав, що Великий сувій Ісаї «був завершений приблизно у II столітті до Р. Х.» [Кріста Чарльз (2021), «Аналіз за допомогою штучного інтелекту показує, що один із сувоїв Мертвого моря написали два писарі», Новий науковець, 21 квітня, https://www.newscientist.com/article/2275298-ai-analysis-shows-two-scribes-wrote-one-of-the-dead-sea-scrolls/].

¹³ Пор. Луки 24:27; Дії 9:20; 17:10-12; 21:20; 28:23.

¹⁴ Див. Кайл Батт (2000), «Історичний Христос — факт чи вигадка?», Розум і Об’явлення, 20[1]:1-6, січень, https://apologeticspress.org/the-historical-christ-fact-or-fiction-187/.

¹⁵ Пор. Ден Баркер (1992), Втрачаючи віру у віру (Медісон, Вісконсин: Freedom From Religion Foundation), с. 179; пор. також Тед С. Клементс (1990), Наука проти релігії (Баффало, Нью-Йорк: Prometheus), с. 193.

¹⁶ «Чи заслуговують автори Євангелій на довіру?» (2022), Християнський кур’єр, https://christiancourier.com/articles/are-the-gospel-writers-credible.

¹⁷ Дії 17:1-4; пор. 9:20; 13:5; 14-41; 18:4.

Published September 3, 2026

REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.

Reproduction Stipulations→