«Віра» в Івана 3:16

ERIC LYONS

СТАТТЯ КОРОТКО

У первинному значенні цього слова «вірити» в Ісуса означає розумово визнавати, що Він є Сином Божим і єдиним Спасителем людства. Віра спасіння, про яку йдеться в Івана 3:16, безперечно включає це значення віри, але охоплює значно більше, як показують Івана 3 та Біблія в цілому.

Кілька років тому я запитав одного чоловіка, чи не був би він зацікавлений в особистому вивченні Біблії. У відповідь він заявив, що дуже добре знає Івана 3:16 і що Івана 3:16 — це все, що йому потрібно знати з Біблії. Він, здавалося, був упевнений, що спасенний Ісусом, тому що «вірить» в Ісуса. Протягом багатьох років я чув подібну відповідь від різних людей. Вони читали або чули прекрасні, сповнені благоговіння й істини слова Івана 3:16, можливо, багато разів. І, здається, вони переконані, що, оскільки визнають (або подумки приймають як факт) існування Ісуса як Сина Божого, то вже спасенні від своїх гріхів і наприкінці часу отримають вічне життя. І більше нічого не потрібно. Питання закрите. Ось і все: «Бог є Богом любові. І оскільки я “вірю” в Ісуса, то не загину, а отримаю вічне життя».

Вірш, сповнений благоговіння… Але Бог дав нам більше, ніж один

Івана 3:16, без сумніву, був улюбленим віршем мільйонів християн протягом століть — і цілком справедливо! Це величне твердження нашого всеблагого Бога. Івана 3:16 чудово вміщує в собі тему всієї Біблії: Бог настільки полюбив людство (Своїх свавільно заблудлих дітей), що дав найбільший дар, який тільки міг дати, — єдиний дар, що має силу спасти людину від гріха, — досконалу жертву, Сина Божого; і кожен, хто вірує в Нього, буде спасенний від покарання та отримає вічне життя.

Я люблю Івана 3:16. Цей текст походить від Божого розуму. Він істинний. І він є чудовим узагальненням Євангелія Христового. Але це не єдиний вірш, який Бог дав людині. Це не єдиний вірш, який Святий Дух надихнув людину написати. Це не єдина спасенна для душі істина, яку будь-коли промовив Ісус або записав Іван.¹ Псалмоспівець проголосив: «Начало Твоїх слів — правда, і всі присуди Твоєї праведності — навіки» (Псалмів 118:160). Павло написав, що «Усе Писання богонатхненне» (2 Тимофія 3:16). Ісус сказав, що Дух істини поведе апостолів «до повної істини» (Івана 16:13), яку вони згодом проповідували й записали (Ефесян 3:1–5). Павло звістив «усю Божу волю» (Дії 20:27). І Мойсей, і Іван застерігали не додавати до Божого Слова і не віднімати від нього (Повторення Закону 4:2; 12:32;² Об’явлення 22:18–19). Коли людина наголошує лише на одному реченні Святого Письма, виключаючи всі інші, вона фактично виявляє неповагу та відкидає все інше, що Бог відкрив для вічного блага людини, включаючи багато істин, які допомагають правильно тлумачити інші Божі висловлювання.

Який батько буде задоволений сином, який слухає лише 1% того, що він говорить? Який учитель поставить позитивну оцінку учневі, який виконав лише 1% призначених читань? Який роботодавець терпітиме працівників, задоволених знанням лише 1% того, що їм необхідно знати, навіть якщо цей 1% містить найосновніші знання про справу?

Якщо Івана 3:16 було б «достатньо», то чому Ісус навчав набагато більшого? Чому Іван написав значно більше (у Євангелії від Івана, а також у 1, 2 і 3 Івана та в Об’явленні)? І якщо Святого Духа задовольняло б те, щоб людина знала лише Івана 3:16, то чому Він надихнув людей записати тисячі інших висловлювань, корисних для вічності (2 Петра 1:20–21)? І логіка, і Біблія вимагають більшого, ніж бути «християнином одного вірша».

Безглуздя тлумачень одного слова та одного вірша

Одне слово… без контексту?

Незалежно від того, чи звертаєтеся ви до англійського словника, чи до грецького лексикону, більшість слів мають більше ніж одне значення, а деякі слова — надзвичайно багато значень.³ Насправді, згідно з Книгою рекордів Гіннеса, «словом з найбільшою кількістю значень в англійській мові є дієслово “set”, для якого в «Другому виданні Оксфордського словника англійської мови» наведено 430 значень… Це слово має найдовшу словникову статтю — 60 000 слів».⁴ Деякі слова можуть функціонувати і як іменники, і як дієслова залежно від того, як вони використовуються в певному контексті.⁵ Інші слова можуть уживатися майже в протилежних значеннях. Наприклад, слово «overlook» може означати «оглядати», а може означати «ігнорувати».⁶ Єдиний спосіб правильно зрозуміти слова — це розглядати їх у контексті.

Ця основоположна істина тлумачення, безумовно, стосується і Святого Письма. Навіть дуже прості слова, які біблійні письменники використовували сотні або тисячі разів, необхідно уважно розглядати. Англійське дієслово «know»⁷ (від єврейського yada та грецького ginosko) зустрічається понад 1000 разів у перекладі New King James Version. У багатьох випадках воно означає просто усвідомлювати щось або когось. В інших випадках воно вживається в посиленому значенні — бути дуже добре обізнаним із чимось або навіть мати особистий досвід.⁸ Іноді його навіть використовують для позначення статевих стосунків (Буття 4:17; Матвія 1:25). Неможливо зрозуміти, що означає слово «знати», без урахування контексту. «Тлумачення одного слова»⁹ (з усією повагою) є неосвіченими й небезпечними.

Один вірш… без контексту?

«Не судіть, щоб і вас не судили». «Усе можу в Тому, Хто мене зміцнює». «Просіть — і буде вам дано». Що насправді означають ці вірші?¹⁰ Невже ми ніколи не повинні робити жодних суджень?¹¹ Чи можуть християни очікувати, що будуть настільки сильними, щоб за бажання підняти 10 тонн ваги (з якої б причини це не було)? Чи справді нам слід очікувати отримати все, чого ми забажаємо, від нашого «джина» на небесах?¹² Проста істина полягає в тому, що намагатися правильно зрозуміти один вірш Святого Письма, ігноруючи всі інші, так само марно й небезпечно, як думати, що можна зрозуміти окреме слово без контексту. Це, безумовно, стосується й Івана 3:16.

Справді, Іван написав: «Щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне». Але що означає «вірувати» в Ісуса? Це ж просто, чи не так? Усі знають, що означає «вірити» в щось або когось. А якщо ні, то людина може швидко звернутися до словника й дізнатися, що вірити може означати просто «вважати щось правдивим або чесним», «дотримуватися певної думки», «припускати» або «думати».¹³ Це одні з основних сучасних визначень і поширених способів уживання англійського слова believe. Тому багато хто доходить висновку, не маючи подальших знань Святого Письма або навіть не замислюючись над іншими визначеннями сучасного англійського слова believe,¹⁴ що для отримання вічного життя людині достатньо просто «вважати», «припускати» або «думати», що Ісус є Сином Божим.

«Вірування» і мета Євангелія від Івана

Ми аж ніяк не хочемо применшувати необхідність і вічну важливість того, щоб грішник пізнав Ісуса та пройшов шлях від (а) повного незнання про Нього до (б) розуміння й прийняття доказів Його божественності. Грішник просто не може бути спасенний абсолютно справедливим і святим Богом, якщо не зверне уваги на безгрішного, люблячого, жертовного Спасителя¹⁵ — «Агнця Божого, що на Себе бере гріх світу» (Івана 1:29). Протягом останніх 2000 років мільярди людей трагічно відкинули засноване на фактах, спасенне для душі Євангеліє Христове. Проте Іван стверджує, що Ісус є «Богом», «Словом», «Агнцем», «Хлібом життя», «Світлом світу», «Дверима», «Добрим Пастирем», «Воскресінням і Життям», «Дорогою, Правдою і Життям», «Правдивою Виноградною Лозою» та «Христом, Сином Божим».¹⁶

Іван не просто припускає, що Ісус є Божественним; він пише саме з метою довести це. «Багато інших чудес зробив Ісус перед Своїми учнями, які не записані в цій книзі. А це було написане, щоб ви повірили, що Ісус є Христос, Син Божий, і щоб вірячи, життя мали ви в Його Ім’я» (Івана 20:30–31). Іван побудував свою розповідь про Добру Новину навколо семи чудес Ісуса,¹⁷ серед яких ходіння по воді, зцілення сліпонародженого та воскресіння Лазаря. Ісус творив чудеса (а Іван записував їх), щоб довести, що Ісус був і є Сином Божим. У відповідь групі юдеїв, які запитували Його, чи є Він Христом, Ісус сказав:

Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене… Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені; якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, — вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Отець у Мені, а Я — в Отці. (Івана 10:25, 37–38).

Іншого разу Ісус, захищаючи Свою Божественність, сказав: «Діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав» (Івана 5:36). Під час Свого перебування на землі Ісус був засвідчений Богом «могутніми проявами, чудесами й ознаками, які Бог учинив через Нього» (Дії 2:22). Як і слід було очікувати від Того, Хто заявляв, що є Богом у тілі (Івана 1:1–3, 14; 10:30), Святе Письмо свідчить (і особливо Євангеліє від Івана), що Ісус звершував чудеса протягом усього Свого служіння, надаючи достатні докази Свого божественного послання та природи.

Щоб будь-хто з мільярдів атеїстів, агностиків, скептиків, юдеїв і мусульман у світі міг бути спасенний від своїх гріхів, він спочатку повинен вислухати та пізнати (Івана 6:45) сильний захист (apologia), який записав Іван: що «Ісус є Христос, Син Божий» (20:31). «Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!» (Матвія 13:9). Але не лише слухає — нехай вірує. Та що означає «вірувати»?

Нехай Біблія пояснить, що означає «вірувати»

Що, на вашу думку, означає «вірувати»? В одному дуже реальному сенсі не має значення, що думаєте ви чи я; має значення лише те, що говорить Бог і що Бог має на увазі. Зрештою, значення має лише справжнє, правильне пояснення тексту. Якщо існує правильне тлумачення, то саме його ми й повинні шукати. І таке правильне розуміння зовсім не є недосяжним. Подібно до того як у щоденних розмовах із членами сім’ї, співробітниками, однокласниками чи продавцями ми зазвичай без труднощів розуміємо значення слів, так само можемо правильно розуміти й слова Святого Письма (особливо якщо тлумачимо їх старанно та уважно). Але, знову ж таки, ми повинні дозволити Святому Письму тлумачити саме себе, наскільки це можливо, і не дати ошукати себе власними вподобаннями та упередженими уявленнями.

Як і більшість слів, іменник «віра» (від грецького pistis) та дієслово «вірувати» (від грецького pisteuo) вживаються у Святому Письмі в різних значеннях. Слова «вірувати» і «не вірувати» можуть, безумовно, означати просто визнання чогось правдивим (очевидним) або неправдивим. У Римлян 14:2, у розмові про свободу та питання особистих переконань, Павло згадує того, хто «вірить, що можна все їсти». Така «віра» або «переконання» була розумінням того факту, що християни не зв’язані старозавітними законами щодо їжі. Апостол Іван докладно описав допит фарисеями сліпого, якого зцілив Ісус, і зазначив, що «юдеї не повірили в те, що він був сліпим і став зрячим, аж поки не покликали батьків» (Івана 9:18). Ці допитувачі не думали або вважали, що він говорить правду, або що таке взагалі могло статися. Пригадайте також, що коли Савл після навернення прийшов до Єрусалима й «намагався приєднатися до учнів», то «всі боялися його, не вірячи, що він є учнем» (Дії 9:26). Ці люди не могли повірити, що такий відомий гонитель християн справді став християнином.

Якова 2:19, мабуть, дає найяскравіший приклад необхідності уважно розглядати поняття «віра» (pistis) і «вірувати» (pisteuo), не припускаючи, що справжня спасенна віра в Ісуса є лише «розумінням» або «визнанням» Його. Яків написав: «Чи віриш ти, що один Бог? Добре робиш! Але й біси вірять і тремтять». Зверніть увагу, що Яків проводить паралель між «вірою» бісів і «вірою» деяких віруючих. Люди, які визнають факт, що «Бог один», «добре роблять», оскільки таке визнання є найфундаментальнішим стовпом християнства.¹⁸ Проте самого лише інтелектуального визнання існування єдиного правдивого Бога недостатньо. (Віра, яка існує сама по собі, не спасає.) Марк розповідає про одного нечистого духа, який навіть визнав, що Ісус є «Святий Божий» (Марка 1:24). Він справді визнав правду про Ісуса. Він мав певний вид віри, але аж ніяк не спасенну віру. Отже, як переконливо показує Яків, будь-яка людина, яка погоджується з існуванням Бога та Ісуса, «вірує» в одному значенні, але лише такою мірою, як «вірують біси». А біси не спасенні. Тому логічно випливає, що не спасенні й ті, хто лише «вірить» у тому сенсі, що просто «вважає» або «думає», що Ісус є Сином Божим.

Пригадайте також, що багато юдейських начальників «увірували» в Ісуса, «але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу» (Івана 12:42–43). Чи вірували ці люди? В одному сенсі — так: вони вважали Ісуса Месією. Але чи мали вони справжню, схвалену Богом, спасенну віру? Звичайно, ні, адже раніше Ісус запитав: «Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?» (Івана 5:44). «Віруючі», які віддають перевагу людському схваленню та похвалі, є лицемірами, а не вірними послідовниками Христа (Матвія 23:5; 6:1–4). Віра в Ісуса, яка не визнається відкрито, є поверховою та ганебною вірою, а не похвальною вірою спасенних.¹⁹

Нехай третій розділ Івана пояснить значення слова «вірувати» в Івана 3:16

Якщо людина вигукує: «Стріляй!», то чи використовує вона це слово як наказ, чи як вигук роздратування? Якщо ми з’ясуємо, що це наказ, то що саме вона має на увазі? Стріляти з рушниці? Колотися наркотиком? Чи бити по м’ячу? І навіть якщо ми дізнаємося більше: «Бий по м’ячу!», — чи йдеться про баскетбольний, футбольний чи більярдний м’яч? Якщо наказ стає ще конкретнішим: «Бий м’яч у правильні ворота», ми все одно не знаємо, чи йдеться про баскетбол, чи про футбол. Без додаткової інформації, без контексту, ми просто не можемо знати напевно.

Американський письменник і ілюстратор дитячих книжок ХХ століття Джон Макклоскі одного разу сказав: «Я знаю, що ви вважаєте, ніби зрозуміли те, що, на вашу думку, я сказав, але не впевнений, що ви усвідомлюєте: те, що ви почули, — не те, що я мав на увазі».²⁰ Багато людей припускають, що Бог завжди має на увазі те, що вони думають, а не те, що Він сказав (і пояснив), що мав на увазі. Зокрема, здається, що багато людей у християнському світі вважають, ніби «вірування» з Івана 3:16, яке спасає людину від її гріхів, є лише прийняттям факту, що Ісус є Сином Божим і «моїм особистим Спасителем». Проте без додаткової інформації, ніж та, що міститься в одному реченні, і особливо без контексту, людина просто не може знати цього напевно.

Найкраще місце, з якого слід почати, щоб отримати повніше й правильніше розуміння слова «вірувати» в Івана 3:16, — це сам третій розділ Євангелія від Івана. Тридцять шість віршів цього розділу можна прочитати за три хвилини, але над глибокими, життєзмінними та зворушливими для душі істинами, що містяться в ньому, можна роздумувати все життя.

Івана 3:14–15

У висловлюванні безпосередньо перед Івана 3:16 Ісус повертається до події з історії Ізраїлю, коли Бог покарав невдячних і нарікаючих ізраїльтян отруйними зміями (Числа 21). Після того як багато людей померли від зміїних укусів, народ Ізраїлю визнав свої гріхи й попросив Мойсея помолитися до Бога та заступитися за них. «А Господь сказав Мойсеєві: Зроби собі змія і вистав його на жердині як знак. І буде, що коли вкусить змій людину, то кожний вкушений, поглянувши на нього, житиме. І Мойсей зробив мідного змія, і встановив його на жердині як знак; і було, коли змій кусав людину, а та подивилася на мідного змія, то залишалася живою» (Числа 21:8–9).

Ісус порівняв піднесення Мойсеєм мідяного змія в Числах 21 із піднесенням Сина Людського, додавши, «щоб кожний, хто вірить у Нього, [не загинув, але] мав вічне життя» (Івана 3:14–15). Уважно зверніть увагу: уражені ізраїльтяни в Числах 21 могли почути життєво важливу звістку про мідяного змія й усе ж не отримати зцілення. Вони могли навіть «вірити» (у сенсі розумового погодження з правдивістю сказаного), що погляд на мідяного змія принесе їм оздоровлення, і все ж не бути зціленими. Якщо вони не вірили в глибшому значенні й не (а) виходили зі своїх наметів, (б) не проходили (або не були принесені) через принаймні частину величезного табору, що складався із сотень тисяч ізраїльтян (пор. Числа 1:46), (в) не відкривали очей і (г) не дивилися у бік мідяного змія та безпосередньо на нього, вони не отримували фізичного зцілення їхнього смертельного стану від Великого Лікаря.

Подібно до цього, кожен, хто духовно «мертвий через переступи та гріхи» (Ефесян 2:1) і перебуває «без Христа» (Ефесян 2:12), повинен звернути свій погляд на Сина Людського та «вірувати» в Нього. Така віра є не просто розумовим визнанням того, що Ісус — єдина відповідь на проблему гріха, так само як для ізраїльтян було недостатньо лише визнавати, що мідяний змій є відповіддю на їхню смертельну фізичну недугу. Бог є Цілителем, але Він зцілює лише тих, хто з вірою виконує Його встановлений припис.

Івана 3:5

Цікаво, що в цій самій розмові з Никодимом, лише десять коротких віршів раніше, Ісус сказав: «Коли хто не народиться від води й Духа, не може увійти до Божого Царства!» (Івана 3:5). Зверніть увагу, що Ісус поставив певну вимогу перед тими, хто бажає увійти до спасенного духовного Божого Царства (пор. Матвія 25:34): вони повинні народитися згори — від води й Духа. Ісус не говорить, що для входу до Божого Царства достатньо лише подумки повірити в якусь важливу істину. Він, безумовно, не каже, що для входу до Небесного Царства потрібно просто повторити «молитву грішника». Ісус наголошує на серйозній вимозі: якщо людина не виконає Його настанов, вона «не може ввійти в Боже Царство».

Отже, що означає «народитися від води й Духа»? Можливо, краще поставити інше запитання: «Чи дав нам Бог у Святому Письмі якісь вказівки для кращого розуміння слів Ісуса до Никодима?» Чи можливо, що натхненний апостол Іван мав на увазі водне хрещення? Раніше він тричі зазначав, що Іван Хреститель занурював грішників у воду (Івана 1:26, 31, 33), проповідуючи про наближення Царства (Матвія 3:2). Іван підкреслює, що після розмови Ісуса з Никодимом в Івана 3:1–21 Ісус і Його учні прийшли до Юдеї та хрестили (3:22). Потім Іван одразу знову згадує Івана Хрестителя, зазначаючи, що той «хрестив у Еноні, що поблизу Салима, бо там було багато води» (3:23). Нарешті, на самому початку наступного розділу апостол Іван пише, що «Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, — хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні» (4:1–2). Враховуючи, що так багато юдеїв в Єрусалимі та по всій Юдеї приймали хрещення від Івана Хрестителя (Марка 1:5), а також від учнів Ісуса, і зважаючи на часті згадки апостола Івана про занурення у воду, не кажучи вже про десятки інших згадок про водне хрещення в Новому Завіті, чи не є цілком логічним висновок, що в Івана 3:5 Ісус говорить саме про водне хрещення? Яка ще новозавітна дія, пов’язана з водою, асоціюється зі входом до Божого Царства?

Павло зазначав, що християни були освячені та очищені «купіллю води в слові» (Ефесян 5:26). Також він навчав, що «ми хрещені одним Духом в одне тіло» (1 Коринтян 12:13). Петро писав, що ми «відроджені ви не з тлінного насіння, а з нетлінного, — живим Божим Словом» (1 Петра 1:23). Яків зазначав, що Бог «забажав і породив нас Словом істини, щоб ми стали наче початком Його творіння» (Якова 1:18). А Ісус сказав, що ми повинні «народитися від води й Духа» (Івана 3:5). З погляду Біблії цілком послідовним є висновок, що божественне «насіння» Святого Духа (тобто Його Слово, Євангеліє — Луки 8:11) сіється в розуми людей і могутньо діє в їхніх серцях, породжуючи глибоке, життєзмінне розуміння Христа та власного стану людини, що приводить її до занурення у воду для входу до Божого Царства.

Проте навіть якщо хтось дійде висновку, що не до кінця розуміє слова Ісуса до Никодима, він усе ж повинен визнати, що настанови Ісуса в Івана 3:5 погано узгоджуються з поверховим, таким, що не змінює життя, поглядом на віру як на просте внутрішнє визнання.

Івана 3:36

В останньому вірші розділу Іван проводить дуже показове протиставлення, яке допомагає ще краще зрозуміти спасенну віру, про яку йдеться в Івана 3:16. На жаль, у деяких перекладах це протиставлення не зовсім очевидне. Наприклад, переклад NKJV говорить: «Хто вірує в Сина, має вічне життя; а хто не вірує Синові, не побачить життя, але Божий гнів перебуває на ньому» (Івана 3:36). Переклад KJV так само протиставляє «вірування» і «невірування». Однак у грецькому тексті вжито різні слова. Іван не протиставляє pisteuo та ouk pisteuo — «вірувати» і «не вірувати» (пор. Івана 9:18). Натомість він протиставляє pisteuo та apeitheo — того, хто «вірує» в Ісуса, і того, хто «не кориться» Йому. Таким чином, справді вірувати в Ісуса означає цілковито підкоритися Йому — бути Йому слухняним. Грецький лексикограф Джозеф Тейєр слушно зауважив щодо дієслова pisteuo («вірувати»), що коли воно використовується «особливо щодо віри, через яку людина приймає Ісуса», то означає «переконання, сповнене радісної довіри, що Ісус є Месія — визначений Богом Автор вічного спасіння в Божому Царстві, поєднане з послухом Христові».²¹

Апостол Петро подібним чином протиставляв «віруючих» і «непослушних», кажучи: «Отже, для вас, які вірите (pisteuo), дорогоцінність; а для тих, хто не вірить (apisteo): камінь, яким знехтували будівничі. Він став наріжним каменем, і каменем спотикання, і скелею спокуси! Вони спотикаються, не вірячи (apeitheo) в Слово; на це вони й поставлені» (1 Петра 2:7–8). Автор послання до Євреїв також дуже повчально використовує ці поняття, пояснюючи, що ізраїльтяни не ввійшли до Обіцяної Землі, бо були неслухняними (apeitheo) (3:18). А вже в наступному вірші сказано: «І ми бачимо, що вони не змогли ввійти через своє невірство! (apistia)» (3:19). Потім у Євреїв 4:6 автор знову зазначає, що вони «не ввійшли через непослух (apeitheia)». Коли ми дозволяємо Біблії пояснювати саму себе (як у Івана 3, так і в інших місцях),²² ми дізнаємося, що справжня довірлива спасенна віра в Бога є слухняною вірою.²³

Івана 3:18–21

Четвертий показник у третьому розділі Івана, який свідчить про тісний зв’язок між віруванням і послухом (і показує, що не мається на увазі лише внутрішнє переконання), міститься у віршах 18–21:

Хто вірить у Нього, не буде засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Ім’я Єдинородного Божого Сина.

Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані. Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби його вчинки не були осуджені, [тому що вони погані]. А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!

Той, хто «не вірує» в Ісуса, любить темряву, чинить зло і не йде за світлом. Натомість той, хто справді «вірує», «чинить правду» і тому «іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!». В іншому місці апостол Іван написав: «З того дізнаємося, що ми Його пізнали, якщо дотримуємося Його заповідей. Хто каже, що пізнав Його, а заповідей Його не дотримується, той неправдомовець, і в ньому немає правди» (1 Івана 2:3–4).

Нерозумність твердження, що людина спасається від своїх гріхів «лише вірою» (без будь-якого акту послуху), стає очевидною, якщо врахувати, що Бог наказує людині вірувати в Нього. Отже, вірувати в Бога означає коритися Божій заповіді. Як написав Іван у 1 Івана 3:23: «І це Його заповідь, щоб ми повірили в Ім’я Його Сина Ісуса Христа, і любили одне одного, як Він нам заповів». Тому не вірувати — означає не коритися Богові, а вірувати — означає коритися. Більше того, Ісус сказав в Івана 6:29, що «вірувати в Того, Кого Він послав», — це «Боже діло».²⁴

Важлива фігура мови, яку слід враховувати

Якщо дослідники Біблії не розпізнаватимуть використання натхненними письменниками різних фігур мови, їм буде неможливо правильно зрозуміти багато уривків Святого Письма. Подібно до того, як носії англійської мови повинні правильно тлумачити метафори («Життя — це американські гірки»), сарказм («Та невже?») і гіперболічні вислови («Я такий голодний, що міг би з’їсти слона»), дослідники Біблії також повинні усвідомлювати, що Святе Письмо містить багато фігур мови — «вони всюди!»²⁵

Однією з поширених фігур мови (яка має досить незвичну назву) є синекдоха — коли частина використовується замість цілого або ціле замість частини. Людина, хизуючись своїм автомобілем, може сказати: «Поглянь на мої колеса». «Колеса» є лише відносно невеликою частиною автомобіля, однак це слово використовується для позначення всього автомобіля. Військовий командир може говорити про те, скільки в нього «чобіт на землі», хоча насправді має на увазі солдатів у цих чоботах.

Біблійні письменники також використовували синекдоху. Наприклад, «ламати хліб» було поширеним стародавнім прикладом синекдохи, коли «хліб» («частина») означав усю їжу та напої, які споживалися під час спільної трапези («ціле»).²⁶ Після заснування Церкви вислів «ламання хліба» також став означати всю Господню Вечерю (де фактично мається на увазі споживання прісного хліба і плоду виноградної лози — Дії 2:42; 20:7).

Отже, яке відношення все це має до «вірування»? Просто те, що дієслово «вірувати» та іменники «віра» і «віруючий» часто використовуються як синекдохи. Справжня спасенна віра, безумовно, починається з надзвичайно важливого кроку — людина приходить до того, щоб «вважати» або «усвідомлювати» (тобто «вірувати»),²⁷ що Ісус справді є Сином Божим. Але біблійна, схвалена Богом, повна «віра» в Ісуса означає набагато більше, ніж просто розумовий висновок про те, що Ісус є Божественним Спасителем. Біблійний віруючий визнає свою віру в Ісуса (Римлян 10:9–10; 1 Івана 4:15). Він кається у своїх гріхах (Луки 13:3; Дії 2:38; 22:16). Він хреститься в Христа (Івана 3:5; Дії 2:38). Справжній віруючий «слухається» — як на шляху до того, щоб стати повноцінним «віруючим» (тобто християнином), так і після того, як стає Божою дитиною (Івана 3:36; Євреїв 5:9; 11:6; 1 Івана 2:3–5; 5:1–5; Об’явлення 2:10). Хоча всі ці складові входять до вірного слідування за Ісусом, справжніх послідовників Христа часто називають просто «віруючими».

Коли тисячі нехристиян у Діях 2 почули проповідь апостолів і «розчулилися серцем», вони запитали: «Що ж нам робити, мужі-брати?» (Дії 2:37). «А Петро [сказав] їм: Покайтеся, і нехай охреститься кожний з вас в Ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів» (в. 38). «Отже, вони, прийнявши [з любов’ю] його слово, охрестилися…Перебували вони постійно в навчанні апостолів і в братерській спільності, у ламанні хліба та в молитвах» (2:41–42). Яким словом біблійний письменник описує цих людей, які (а) покаялися, (б) охрестилися та (в) перебували в апостольській науці тощо? Як названо цих слухняних послідовників Христа? Про них сказано як про тих, «які повірили» (2:44). Чи були вони лише людьми, які подумки погодилися з певними фактами про Христа? Ні. Вони стали «віруючими» і продовжували залишатися «віруючими» (2:42–47). Тобто вони активно слідували за Христом. Вони були слухняними Йому.

Коли язичницький в’язничний сторож у Филипах запитав Павла та Силу: «Добродії, що потрібно мені робити, аби спастися?» (Дії 16:30), Божі вісники відповіли: «Віруй у Господа Ісуса [Христа] — і спасешся ти та твій дім!» (в. 31). Чи необхідно людині прийти до того, щоб «увірувати» (тобто пізнати) Ісуса? Безумовно. Ніщо інше не має значення, якщо людина спочатку не усвідомить, Хто такий Ісус і що Він для неї зробив. Тому апостоли «говорили йому Господнє Слово й усім, хто в його домі» (в. 32). Потім «охрестився сам і вся його родина» (в. 33). Цікаво, що, як і в Діях 2, Біблія не говорить про них як про тих, хто «увірував у Бога», аж доки вони не були охрещені (в. 34).

Синекдоха є цілком реальною фігурою мови, яка використовувалася протягом усієї історії, у тому числі й у біблійні часи. Факт полягає в тому, що стосовно спасіння грішників сукупність установлених Богом умов спасіння часто позначається згадуванням лише однієї або двох із них.²⁸ І, як зазначав Д. Р. Данґан, «зазвичай згадується перша з них — віра, тому що без неї ніщо інше не може послідувати».²⁹ Біблійні письменники могли б називати Божих дітей «каятниками», «сповідниками» або «охрещеними», але найчастіше вони цілком природно називали їх просто тими, хто «увірував»^.30

Висновок

В одному значенні — початковому значенні цього слова — «вірувати» в Ісуса означає подумки визнавати, що Він є Сином Божим і єдиним Спасителем людства. Спасенна віра, про яку йдеться в Івана 3:16, безумовно, включає це значення віри, але охоплює набагато більше. Вона включає довіру до піднесеного Спасителя (Івана 3:14–15), відкинення темряви, прихід до світла та чинення правди (Івана 3:19–21), народження згори «від води й Духа» (Івана 3:3, 5) і послух Синові (Івана 3:36). Стати «віруючим» у повному значенні цього слова означає цілковито покласти свою довіру на Спасителя: не просто «визнавати» Його, але слідувати за Ним, куди б Він не повів, — відкрито визнавати Його, каятися в гріхах, занурюватися у воду та потім щоденно жити як слухняний слуга Царя, «аж до смерті» (Об’явлення 2:10). Як сказав Ісус в Івана 12:25–26: «Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець».

---

¹ Ми не можемо напевно сказати, чи Івана 3:16 є прямою цитатою Ісуса, чи коментарем Івана. Чудово те, що нам не потрібно це знати, щоб знати Божі вчення. Незалежно від того, чи Івана 3:16 є прямою цитатою Ісуса, чи ні, цей текст походить від Бога і тому має божественний авторитет. Нам слід бути обережними, щоб не припускати, ніби Біблії з червоними літерами містять усі (і лише) прямі висловлювання Ісуса, надруковані червоним кольором. Видавці змушені приймати рішення щодо того, які слова друкувати червоним кольором, а які — ні. Насправді, незалежно від того, який колір видавці використовують для слів Ісуса та біблійних письменників, усі вони заслуговують на нашу найвищу повагу, тому що всі вони походять від Бога.

² Розгляньте: чи був би Бог задоволений ізраїльтянами, які міркували б так: «Повторення Закону 6:4–5 — це все, що мені потрібно. Мені не потрібно знати більше нічого»? Шема, як називають цей текст юдеї, безумовно підсумовує одну з головних тем Святого Письма, але цінувати цей уривок, нехтуючи всіма іншими, було б небезпечним для ізраїльтян, як і для нас — чи то щодо цього вірша, чи будь-якого іншого.

³ Залежно від того, до якого словника звертатися, слова «бігти», «йти», «брати» і «стояти» можуть мати 100 або більше визначень (тобто значень, у яких їх можна розуміти).

⁴ Див. www.guinnessworldrecords.com/world-records/english-word-with-the-most-meanings/ (виділення додано), а також особливо посилання на видання Другого видання Оксфордського словника англійської мови 1989 року.

⁵ Приклад: «Я заперечую проти предмета, що висить у залі суду».

⁶ Приклад: «Коли я востаннє переглядав свою наукову роботу, я вирішив пропустити кінцеві примітки, оскільки їх іноді нудно читати».

⁷ Або їхні похідні форми.

⁸ Напр., Вихід 6:3; 1 Самуїла 3:7. Для додаткової інформації див. Ерік Лайонс (2006), «Чи знали патріархи Єгову за Його Іменем?», Apologetics Press, apologeticspress.org/apcontent.aspx?category=6&article=1051.

⁹ Тлумачення, засновані лише на одному слові без урахування найближчого або віддаленого контексту.

¹⁰ Матвія 7:1; Филип’ян 4:13; Матвія 7:7.

¹¹ Див. Ерік Лайонс (2003), «Судити чи не судити», www.apologeticspress.org/APContent.aspx?category=11&article=1197.

¹² Див. Кайл Батт (2010), «Захист біблійного вчення про молитву», www.apologeticspress.org/APContent.aspx?category=13&article=3483.

¹³ «Вірити» (2019), Merriam-Webster, www.merriam-webster.com/dictionary/believe.

¹⁴ Наприклад: «Мати тверде або щире релігійне переконання чи впевненість» (www.merriam-webster.com/dictionary/believe)

¹⁵ Івана 14:6; Ефесян 2:12–13; 2 Солунян 1:8–9.

¹⁶ Івана 1:1; 1:29; 6:48; 8:12; 10:9, 11, 14; 11:25; 14:6; 15:1; 20:31.

¹⁷ Івана 2:1–11; 4:46–54; 5:1–9; 6:1–14; 6:16–21; 9:1–41; 11:1–44.

¹⁸ Якщо людина спочатку не прийде до віри в єдиного правдивого Бога Біблії, ніщо інше не має значення. Усе інше, що людина дізнається та в що повірить, логічно випливає з прийняття існування Бога.

¹⁹ Матвія 10:32–33; Римлян 10:9–10; 1 Івана 4:15; 1 Тимофія 6:12.

²⁰ «Приписується Роберту Макклоскі, речникові Державного департаменту США, за свідченням Марвіна Калба, кореспондента CBS, у журналі TV Guide від 31 березня 1984 року, з посиланням на неназваний пресбрифінг під час війни у В’єтнамі», http://quotes.yourdictionary.com/author/quote/601648, виділення додано.

²¹ Дж. Г. Тейєр (передрук 1977 р.), Грецько-англійський лексикон Нового Завіту (Grand Rapids, MI: Baker), с. 511, виділення додано.

²² Див. особливо Якова 2:14–26 та Євреїв 11.

²³ Пор. Римлян 1:5; 16:26, ESV.

²⁴ «Віра… є Божим ділом у тому значенні, що це те, що Бог наказав людині робити» — Ґай Н. Вудс (1989), Коментар до Євангелія від Івана (Nashville: Gospel Advocate Company), с. 125. Цей вислів не означає діла, які виконує Бог; радше маються на увазі «діла, яких Бог вимагає і які схвалює» (Тейєр, с. 248). Пор. Вейн Джексон (1997), «Роль діл у плані спасіння», Christian Courier, 32:47, квітень.

²⁵ Ще один приклад гіперболи, тобто навмисного перебільшення.

²⁶ Єремії 16:7; Дії 2:46; 27:34–35.

²⁷ «Вірити» (2019), Merriam-Webster, www.merriam-webster.com/dictionary/believe.

²⁸ Де згадуються визнання віри та покаяння в Марка 16:16? Де згадуються віра та визнання віри в Дії 2:38? Де згадується віра в 1 Івана 4:15? І так далі.

²⁹ Д. Р. Данґан (1888), Герменевтика (Delight, AR: Gospel Light, передрук), с. 305.

³⁰ Дії 4:32; 5:14; 9:42; 10:45; 18:8; 1 Тимофія 4:12; 6:2.

---

Published August 26, 2026