Віра в те, у що вірив Ісус
Стає дедалі популярніше приймати деякі частини Біблії, а інші — відкидати. Такі надзвичайні події, як чудо Творіння, перебування Йони в череві морської істоти чи потоп за часів Ноя, часто відкидаються як прості міфи, тоді як більш «правдоподібні» речі, як-от вчення Ісуса, приймаються за факти. Хоча така логіка може здаватися привабливою для нашого «просвітленого» суспільства, яке з порога заперечує біблійні чудеса, вона має серйозну ваду. Коли проаналізувати вчення Ісуса, стає очевидно, що Сам Ісус вірив і навчав про події Старого Заповіту, які дехто вважає міфами.
Наприклад, розповідь про Йону піддавалася критиці через свою надзвичайність. Згідно зі Старим Заповітом, пророк Йона не послухався Господа й був проковтнутий великою морською істотою. Протягом трьох днів він перебував у череві цієї істоти, поки зрештою його не вивергло на сушу, і він отримав другий шанс послухатися Бога. Деякі науковці вважають, що розповідь про Йону в Писанні слід розглядати не як фактичну розповідь про конкретну історичну подію, а як міф чи алегорію. А що вважав Ісус про історію Йони? Його думка з цього приводу була висловлена чітко.
Тоді озвалися деякі з книжників і фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від Тебе бачити ознаку. А Він у відповідь їм сказав: Лукавий і перелюбний рід шукає ознаку, та ознаки не буде дано йому, хіба лише ознака пророка Йони. Адже так, як Йона був у череві кита три дні й три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні й три ночі. Мужі ніневійські встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялися через проповідь Йони, а тут — більше, ніж Йона. (Євангеліє від Матвія 12:38–41)
Цілком очевидно, що Ісус приймав історію Йони як точний опис реальної, історичної події. Він згадав не лише факт триденного перебування Йони в череві риби, але й підтвердив, що Ніневія покаялася після його проповіді. Якби ця історія була лише алегорією чи міфом, аргумент Ісуса щодо перебування у надрах землі стільки ж часу, скільки Йона був у рибі, втратив би сенс. Адже якщо Йона насправді не був у череві риби, то що тоді можна сказати про перебування Сина Людського у надрах землі?
Ще одну подію, яку підтвердив Христос, — створення чоловіка й жінки на початку Творіння. Деякі вчені, намагаючись поєднати Біблію з теорією еволюції, припускають, що розповідь про Творіння в книзі Буття не обов’язково слід сприймати буквально, і що в ній є простір для уявлення про поступову еволюцію людини в недавньому минулому Землі. А що сказав Ісус про це?
Під час Свого земного служіння Христос чітко висловився щодо Творіння. У Євангелії від Марка 10:6, наприклад, Він заявив: «Але від початку творіння [Бог] створив їх чоловіком і жінкою». Зауважмо три основні істини: (1) Перша пара була «створена»; вони не були біологічною випадковістю. Цікаво, що грецьке дієслово «створив» стоїть у аористі, що вказує на одноразову дію, а не на поступовий розвиток (характерний для еволюційної діяльності). В. Є. Вайн зробив саме таке спостереження стосовно складу людського тіла у своїх коментарях до 1 Коринтян 12:18 (1951, с. 1731). (2) Перша пара була створена «чоловіком і жінкою»; вони не були якоюсь безстатевою «масою», яка згодом набрала статевих ознак. (3) Адам і Єва існували «від початку творіння». Грецьке слово «початок» — arché, означає «абсолютний початок», що стосується початку світу й його історії, початку творіння. Грецьке слово для «творіння» — ktiseos, і воно означає «усю сукупність того, що створив Бог» (Кремер, 1962, с. 113, 114, 381, виділ. в ориг.2). Христос, безперечно, не підтримував уявлення, що Земля значно старша за людство — на мільйони чи мільярди років.
Прийняття свідчення Ісуса Христа також вимагає, щоб Потоп за часів Ноя розумівся як буквальна, історична подія. Сам Господь звернувся до теми великого Потопу у Луки 17:26–30 (пор. Матвія 24:39), коли провів таку паралель:
«І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина: їли, пили, женилися, виходили заміж — до дня, коли ввійшов Ной до ковчега; і настав потоп, і вигубив усіх. Так само, як було за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували, а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка впали з неба і вигубили всіх. Так буде в день, коли з’явиться Людський Син».
Господь описав неминучу загибель, яка мала спіткати юдеїв Його часу, які не послухаються Божого Слова. У контексті цієї статті звернімо увагу на те, як Ісус згадав про руйнівний Потоп із Буття 6–8. Він поставив Потоп поруч із знищенням Содому, а також поруч із загибеллю нечестивих під час Свого другого пришестя. Джон Віткомб слушно зауважив, що слово «всіх» має стосуватися всього людства, яке жило на землі за днів Ноя, а також усіх жителів Содому в часи Лота. Аргумент Ісуса був би суттєво ослаблений, якби хтось, крім сім’ї Ноя, вижив у Потопі, або якби хтось із содомлян уникнув вогню з небес (1973, с. 21–223). Із наведеного тексту очевидно, що Ісус підтвердив глобальний характер Потопу як історичний факт.
Слова Ісуса містять численні посилання на деякі з найвражаючіших подій Старого Заповіту. Неможливо послідовно вірити в Ісуса і Його вчення, водночас заперечуючи деталі оповідей, які Він визнавав за правду. Свідчення Ісуса та фактична точність історій, які Він підтвердив, нерозривно пов’язані.
1 Вайн, В. Є. (1951), Перше послання до коринтян (Ґранд-Репідс, Мічиґан: Zondervan).
2 Кремер, Г. (1962), Біблійно-богословський лексикон грецької мови Нового Завіту (Лондон: T & T Clark).
3 Віткомб, Джон С. (1973), Світ, що загинув (Ґранд-Репідс, Мічиґан: Baker).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
