Віра в Бога і «внутрішні відчуття»
У вересні цього року Стефані Паппас написала статтю для LiveScience під назвою «Віра в Бога зводиться до внутрішнього відчуття». У цій статті вона пояснила, що дослідники з Гарвардського університету нещодавно «виявили», що люди, які більше схильні довіряти своїм першим інтуїціям, частіше вірять у Бога, ніж ті, хто зупиняється і розмірковує над цими інтуїціями. Щоб перевірити цю ідею, дослідники дали учасникам математичний тест, який складався з трьох завдань із запитаннями на кшталт: «Бита і м’яч разом коштують 1,10 долара. Бита коштує на 1 долар більше, ніж м’яч. Скільки коштує м’яч?» (Паппас, 20111). Як пояснила Паппас, інтуїтивна відповідь — 10 центів, але це неправильно. Ті, хто давав відповіді на кшталт 10 центів замість правильної відповіді — 5 центів, — були «в півтора раза більш схильні вірити в Бога, ніж ті, хто дав усі правильні відповіді» (Паппас, виділ. додано). Використовуючи цей та інші результати тестів, дослідники дійшли висновку, що інтуїтивні мислителі, тобто ті, хто керується внутрішніми відчуттями, частіше вірять у Бога, ніж більш рефлексивні типи. Девід Ренд, один із дослідників, сказав: «Не йдеться про те, що один спосіб мислення кращий за інший. Інтуїція важлива, і роздуми важливі, і потрібен певний баланс між ними. Те, де ви перебуваєте на цьому спектрі, впливає на те, до якого висновку ви приходите щодо віри в Бога» (Паппас).
Тепер розгляньмо критично, що насправді відбувається в цьому останньому гарвардському «дослідженні». По-перше, як ви думаєте, чому LiveScience повідомляє про дослідження щодо віри в Бога? Чи тому, що наукова спільнота раптом змінила свою позицію і тепер вважає концепцію Бога такою, що може бути науково перевірена? Звичайно, ні. Навпаки, це «дослідження» з’явилося в LiveScience з метою звести віру в Бога до функції певного типу хімії мозку або мисленнєвого процесу — і до того ж нижчого. Зверніть увагу, що Девід Ренд робить висновок: «те, де ви перебуваєте на спектрі, впливає на те, до якого висновку ви приходите щодо віри в Бога». Якщо так сталося, що ви є інтуїтивним мислителем, тоді ви насправді не контролюєте, чи вірите в Бога, чи ні — просто ваш спосіб мислення більш відкритий до такої можливості. Якщо ж ви більш «рефлексивний» мислитель, тоді існує велика ймовірність, що ви не можете нічого вдіяти зі своєю відсутністю віри в Бога — це просто такий спосіб вашого мислення. Іншими словами, віра в Бога зводиться до функції вашої фізичної хімії (зрештою — еволюції), а не до даної Богом здатності раціонально робити вибір.
Крім того, зверніть увагу, що хоча дослідники поспішили заявити, що жоден спосіб мислення не є вищим за інший, саме «інтуїтивні» мислителі неправильно розв’язали дуже прості математичні завдання — і саме ці люди частіше вірять у Бога. Зверніть увагу на приховану характеристику, що пов’язується з вірою в Бога. Ті, хто більш схильні вірити в Бога, навіть не можуть правильно відповісти на прості математичні запитання. Слід також зазначити, що це «дослідження» охоплювало надзвичайно малу групу людей і не додало жодної суттєвої «наукової» інформації до питання про віру в Бога.
На жаль, це правда, що багато хто в релігійному світі помилково вірить у Бога через емоції та почуття, а не через розум і докази. Справжня біблійна віра ґрунтується не на особистих почуттях і емоціях, а на роздумуванні (тобто на розумі та доказах; 1 Солунян 5:21). Хоча гарвардське дослідження може натякати на те, як деякі люди в релігійному світі приходять до віри в Бога, воно не враховує тих, чия віра є правдивою — тобто заснованою на роздумуванні над доказами. Більше того, так само як багато хто вірить у Бога на підставі «інтуїції», а не «роздумування», справедливо було б зазначити, що є так само багато людей, які не вірять у Бога, бо не бажають робити висновки, що випливають із належного розгляду доказів (наприклад, задум у Всесвіті, причинність тощо). Відповідне контрдослідження до цього гарвардського дослідження, яке дало б повнішу картину істини, мало б визначити, скільки людей не вірять у Бога через внутрішнє упередження проти Нього (наприклад, через певні події в їхньому минулому або бажання жити без моральних обмежень) і/або тому, що ці люди мають схильність не робити належних висновків, які виправдані доказами (всупереч Закону раціональності; Рубі, 1960, сс. 126–1272).
Спроби атеїстичної наукової спільноти звести віру в Бога до генетики, мозкових клітин, травлення або кольору очей людини є численними — і всі однаково безуспішними. Суть полягає в тому, що віра в Бога ніколи не буде успішно пов’язана з жодною фізичною ознакою, структурою мозкових клітин, генетичною варіацією і, безумовно, не з методом мислення, який змушує людину помилятися в простих математичних завданнях. Навпаки, всі ті, хто щиро прагне користуватися правильним мисленням (Дії 26:24), щоб іти за істиною, куди б вона не вела (Івана 18:37), дійдуть правильного висновку, що Бог існує (Міллер, 20113). Якщо люди не вірять у Бога, то це не через їхні гени чи їхні «рефлексивні» здібності; це тому, що вони відмовилися належно оцінити докази, які дав Бог. На жаль, такі люди будуть без «виправдання» в День суду (Римлян 1:20).
1 Паппас, Стефані (2011), «Віра в Бога зводиться до внутрішнього відчуття», LiveScience, http://news.yahoo.com/belief-god-boils-down-gut-feeling-104403461.html
2 Рубі, Лайонел (1960), Логіка: Вступ (Чикаго, Іллінойс: J.B. Lippincott).
3 Міллер, Дейв (2011), «Чи є християнство раціональним?» https://apologeticspress.org/apPubPage.aspx?pub=1&issue=977
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
