ВСЕСВІТ – «МАРНУВАННЯ ПРОСТОРУ»?
«Космос — це все, що є, було або буде» (Саган, 1980, с. 41). Так починається надзвичайно популярна книга Карла Сагана і серія на PBS Космос. Неможливо виголосити більш атеїстичну, гуманістичну й матеріалістичну заяву. Карл Саган (1934-1996), астроном із Корнельського університету, який прожив усе своє життя, заперечуючи можливість існування Бога і загробного життя, залишався у своєму невірстві, за словами його третьої дружини, «непохитним» до самого кінця (Саган, 1997, с. 2252). Вона сама знаходить розраду після його смерті «без звернення до надприродного» (с. 228).
Коли люди відкидають або уникають наслідків створеного порядку — тобто того, що логічно він є результатом діяльності Верховного Творця — вони неминуче «замінюють Божу істину на неправду, поклоняються і служать творінню більше, ніж Творцеві» (Римлян 1:25). Сумніваючись у здатності людства зберегти Землю, Саган звернув свою увагу на майже нав’язливу відданість пошуку відповідей і рішень через форми життя за межами Землі. За його власними словами: «У дуже реальному сенсі цей пошук позаземного інтелекту є пошуком космічного контексту для людства, пошуком того, ким ми є, звідки ми прийшли і які можливості існують для нашого майбутнього — у всесвіті, що значно більший за масштабом і тривалістю, ніж могли уявити наші предки» (Саган, 1973, с. ix-x3).
Менше ніж через рік після його смерті, 11 липня 1997 року, Голлівуд випустив фільм, заснований на романі Сагана Контакт (19854). Центральний персонаж фільму, доктор Елеанор Ерроуей (у виконанні Джоді Фостер), втілює життєвий досвід, філософські погляди та духовні переконання самого Сагана. У фільмі тричі звучить псевдоінтелектуальна заява, очевидно розроблена, щоб захистити натуралістичне пояснення існування Всесвіту, водночас висміюючи християнську точку зору. У дитинстві «Еллі» запитує у свого батька, чи існує життя у Всесвіті, на що він відповідає: «Ну, якби ні, то це було б жахливим марнуванням простору». Уже дорослою вона розмовляє з Палмером Джоссом (у виконанні Метью МакКонахі) і, дивлячись на зоряне небо Пуерто-Рико, висловлює свою впевненість у еволюції інших форм життя десь у Всесвіті: «Якщо хоча б одна з мільйона цих зірок має планети, і якщо тільки одна з мільйона цих планет має життя, і якщо тільки одна з мільйона цих життів має розумне життя, тоді там є мільйони цивілізацій» (цитата за Бохліном, 19985). [Звісно, наукові докази цього не підтверджують — див. Бохлін, 20026]. Еллі здивована, коли Джосс повторює ту саму фразу, яку її батько сказав їй у дитинстві. Наприкінці фільму Еллі говорить цю фразу знову, відповідаючи на запитання дітей, чи існує життя в космосі.
Ця потрійна заява явно задумана як «логічний» доказ того, що, замість того, щоб звертатися до надприродного Існування, яке перевершує Всесвіт, людям краще визнати, що єдине життя за межами Землі — це ті форми життя, які еволюціонували (як і наше) на інших планетах у віддалених галактиках. Матеріаліст змушений слідувати припущенню Сагана: життя повинно існувати десь у Всесвіті, оскільки Бога немає. Якщо ж Бог існує і створив життя тільки на Землі, то Він припустився поганого телеологічного дизайну, створивши величезний фізичний простір, який не має жодної мети, — і таким чином породив майже нескінченну область «марнотратного простору».
Але зачекайте! Біблія давно передбачила скептицизм матеріалістичних астрономів. Під час створення Всесвіту Бог сказав: «І сказав Бог: Хай постануть світила на небозводі, щоб освітлювати землю і розрізняти день від ночі; і хай будуть як знаки, що визначають пори, дні та роки, і хай будуть вони світилами на небозводі, щоб освітлювати землю!» (Буття 1:14-15). Серед світил, створених Богом, були й зорі: «І Бог помістив їх на небозводі, щоб світили на землю, управляли днем і ніччю та розділяли світло від темряви» (вірші 17-18). Дуже конкретна функція зір, що займають простір далеко за межами нашої Сонячної системи, — це освітлення (пор. Псалмів 135:9). Вони є «світлоносцями» (Кейль і Деліцш, 19767, 1:56; Люпольд, 1950, с. 718).
Ще одне дуже конкретне призначення безмежного простору полягає в численних свідченнях про безмежність Бога, докази Його існування, слави, вічності та сили. Павло впевнено стверджував, що «Тож Його невидиме — Його вічна сила і Божественність — від створення світу через творіння стає зрозумілим. Так що немає їм виправдання» (Римлян 1:20). Абсолютно неймовірно — і, за словами Павла, невиправдано — для раціональної людини споглядати велич Всесвіту та безмежність простору і при цьому відкидати єдине логічне, правдоподібне пояснення всього цього: Бога. Справді, атеїзм, еволюціонізм і гуманізм — це просто більш витончені форми політеїзму, що переслідували людство протягом тисячоліть. Мойсей застерігав ізраїльтян від цього: «І щоб, поглянувши на небо й побачивши сонце, місяць, зорі й усю небесну оздобу, потрапивши в оману, ти не почав поклонятися їм та служити їм, яких Господь, твій Бог, дарував для всіх народів, що під небом» (Повторення Закону 4:19). Еволюційна астрономія надає перебільшеної цінності безмежності простору, постулюючи, що вона може надати людству альтернативне пояснення існування життя — пояснення, що заперечує Бога. Будь-яке таке твердження зрештою зводиться до ідолопоклонства.
Давид також віддав шану славі Творця, про що свідчить велична симфонія величного Всесвіту, яка звучить постійно — двадцять чотири години на добу:
«Небеса розповідають про Божу славу, а небозвід сповіщає про творіння Його рук. День дневі передає вістку, а ніч ночі сповіщає знання. Немає мови, немає слів, де би не чулися їхні голоси. По всій землі пішло їхнє відлуння, і їхні слова — до кінців світу! У сонці Він поставив своє поселення: воно, як наречений, котрий виходить зі своєї світлиці; радітиме, наче велетень, який біжить дорогою. Воно виходить від крайнеба і добігає крайнеба, і ніхто не сховається від його теплоти. (Псалмів 19:1-6; пор. 74:16-17; 1365:7-8).
Окрім останніх доказів, які підтверджують рух Сонця у просторі (див. Томпсон, 2001, с. 469), ці вірші підтверджують той факт, що створений Всесвіт голосно проголошує існування Творця Всесвіту. Давид також проголошував: «Господи, Господи наш! Яке величне Твоє Ім’я на всій землі! Велич Твоя піднялася вище небес… Коли я погляну на небо — діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти заснував, — хто така людина, що пам’ятаєш про неї, або людський син, що навідуєшся до нього?» (Псалмів 8:2,4-5). Бог «простягає небо, наче намет» (Псалмів 103:2). Не дивно, що навіть філософ такого рівня, як Іммануїл Кант, зазначав: «Дві речі наповнюють душу завжди новим і дедалі сильнішим подивом і благоговінням, чим частіше і наполегливіше ми розмірковуємо над ними: зоряне небо наді мною і моральний закон у мені» (цитата за Ґайслером, 1983, с. 5910).
Третє біблійне пояснення створення безмежного Всесвіту натякає сам Бог у повчальному монолозі, який Він звернув до Йова: «Чи ти збагнув пов’язь Плеяди і відкрив огорожу Оріона? Чи ти відкриєш сузір’я у своєму часі, і чи притягнеш Вечірню зорю за її косу? Чи ти знаєш переміни неба чи те, що стається у злагоді в піднебесній?» (Йова 38:31-33). Зверніть увагу на дієслівні терміни, які використовуються щодо руху сузір’їв: пов’язати, відкрити, притягнути. Зауважте також «переміни неба» і їхній зв’язок із «злагодою на землі» (див. Ґебелейн, 1988, т. 4:1037,104211). Ці вірші вказують на те, що небесні тіла й закони, які ними керують, були навмисно упорядковані, модульовані й регульовані Творцем, щоб служити меті або цілям, які далеко перевищують наше теперішнє розуміння. Текст натякає, що статус Землі з її живими істотами якимось чином залежить від явищ небесних тіл. Як і розуміння вчених протягом століть було недостатнім для багатьох аспектів фізичного світу, які згодом отримали пояснення, так само і наше теперішнє розуміння космосу явно недостатнє, щоб виправдати судження про навмисність і телеологію багатьох астрономічних явищ.
Еволюціоністи мають значно сильніші аргументи, щоб спробувати обґрунтувати свою атеїстичну позицію (найсильнішим із них є «проблема зла», хоча її можна спростувати — див. Воррен, 197212). Аргумент про «марнотратний простір» є слабким, жалюгідним і майже не заслуговує на спростування. Проте, оскільки вони звернули на нього нашу увагу, християнин ще раз нагадує собі про незбагненні властивості великого Бога, Який стоїть над і за межами цього безмежного фізичного світу. Велич і безмежність Всесвіту лише спонукають раціональний розум дивуватися Тому, Чия метафізична трансцендентність перевершує видиме. Як писав псалмоспівець: «Говоритимуть про велику славу Твоєї святині, оповідатимуть про Твої дивовижні діла, будуть розказувати про Твою грізну силу й описувати Твою велич» (Псалмів 144:5-6). «Він перераховує безмежну кількість зірок і всіх їх називає по імені. Великий Господь наш, і велика міць Його, і мудрості Його немає меж» (Псалмів 146:4-5). Ісая погоджується: «Погляньте на висоту вашими очима і придивіться. Хто це все виставив напоказ? Той, Хто виводить за числом Свій світ, усіх покличе по імені. Від великої слави і в силі моці нічого від Тебе не затаїлося» (Ісаї 40:26).
Використані джерела
1 Саган, Карл (1980), Космос (Нью-Йорк: Random House).
2 Саган, Карл (1997), Мільярди і мільярди (Нью-Йорк: Random House).
3 Саган, Карл, ред. (1973), «Вступ», Спілкування з позаземним інтелектом [CETI] (MIT Press).
4 Саган, Карл (1985), Контакт (Нью-Йорк: Simon and Schuster).
5 Бохлін, Рей (1998), «Контакт: Панегірик Карлу Сагану», [онлайн], URL: http://www.probe.org/docs/contact.html.
6 Бохлін, Рей (2002), «Чи самотні ми у Всесвіті?», [онлайн], URL: http://www.probe.org/docs/lifemars.html.
7 Кейль, К.Ф. і Ф. Деліцш (передрук 1976), Коментар до Старого Заповіту: П’ятикнижжя (Гранд Рапідс, Мічіган: Eerdmans).
8 Люпольд, Герберт К. (передрук 1950), Тлумачення Буття (Гранд Рапідс, Мічіган: Baker).
9 Томпсон, Берт (2001), На захист натхнення Біблії (Монтґомері, Алабама: Apologetics Press), друге видання.
10 Ґайслер, Норман Л. (1983), Космос: Релігія Карла Сагана для наукового розуму (Даллас, Техас: Quest).
11 Ґебелейн, Френк Е., ред. (1988), Біблійний словник експозитора (Гранд Рапідс, Мічіган: Zondervan).
12 Воррен, Томас Б. (1972), Чи довели атеїсти, що Бога немає? (Джонсборо, Арканзас: National Christian Press).
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
