Воскреслі «Боги-Спасителі» і Пророки давнини
Час від часу критики Ісуса ставлять запитання: чому існує стільки оповідей про «богів-спасителів» (поза юдаїзмом і християнством), які звучать дещо схоже на історію Ісуса? Чому різні цивілізації (наприклад, єгипетська, грецька тощо), що існували задовго до народження Христа, мали «легенди» про напівбожественних персонажів, які творили чуда, перемагали смерть і шанувалися своїми послідовниками? Яку логічну відповідь можна дати на те, що історії, подібні у деяких аспектах до Євангельської, існували сотні або тисячі років до приходу Ісуса?
Хоча вже існує кілька розумних відповідей на ці питання (див. Батт і Томпсон, 2001a1; 2001b2), ще одне логічне пояснення появи таких історій пов’язане зі стародавніми пророками. Коли Ісус докоряв фарисеям і книжникам за їхнє лицемірство, Він згадав їхніх неправедних предків і промовив такі слова:
Через те й Божа мудрість сказала: Пошлю до них пророків та апостолів, і з них декого вб’ють і будуть переслідувати, щоб від цього роду домагатися крові всіх пророків, що пролита від створення світу; від крові Авеля до крові Захарії, який загинув між жертовником і храмом; так, кажу вам, вимагатимуть звіт за це в цього роду! (Луки 11:49–51, вид. додано).
Згідно з Ісусом, Бог посилав пророків ще від «створення світу», починаючи з часу Авеля — другого сина Адама, згаданого у Писанні. Апостол Петро висловив подібну думку, коли проповідував тисячам юдеїв у притворі Соломоновому:
Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи, щоб від обличчя Господнього прийшов час відлиги, щоби послав наперед призначеного вам Ісуса Христа, бо треба, щоб небо прийняло Його до часу відновлення всього, про що Бог говорив устами Своїх святих відвічних пророків (Дії 3:19–21, вид. додано).
«Від віку» Бог відкривав Свої послання людству через пророків. Іноді ці послання стосувалися майбутнього фізичного знищення певної нації (наприклад, Йони 3:1–10; Наума 1–3). В інших випадках вони стосувалися певної особи чи племені (наприклад, Буття 40; 49). Але жодні пророцтва не були настільки важливими (і такими численними у Святому Письмі), як ті, що передвіщали Христа. Божі пророки передрікали Його прихід із найдавніших часів. Лука записав, як після народження Івана Хрестителя його батько Захарія «сповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи»:
Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ, Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида, як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків (Луки 1:67–70, вид. додано).
Отже, пророки Божі звіщали прихід великого Спасителя не лише від Мойсеєвого періоду, і пророцтва про Спасителя світу не були обмежені лише юдейським народом. Захарія радів, що Бог посилає Викупителя і Спасителя, про якого пророки говорили «від віку». Безперечно, більшість месіанських пророцтв, записаних у Святому Письмі, з’являються після того, як Бог відкрив Авраамові, що через його потомство «благословляться всі народи землі» (Буття 22:18; 12:1–3; 49:10 тощо). Однак одне месіанське пророцтво сягає ще глибше — до самого Едему, до часу Адама і Єви. Саме тоді Бог промовив до змія після його обману Єви: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (Буття 3:15). У цьому першому месіанському пророцтві показаний страждаючий, але переможний Викупитель.
Минуло тисячі років, і сотні подібних пророцтв про Христа були дані ізраїльтянам. Логічно припустити, що подібні месіанські пророцтва могли бути дані й пророкам поза межами юдаїзму. Патріарх Енох, лише в сьомому поколінні від Адама, «ходив із Богом три сотні років» і «пророкував» (Буття 5:22; Юди 14). Його праправнук Ной, якого апостол Петро називає «проповідником праведности» (2 Петра 2:5), імовірно, знав месіанські пророцтва ще за патріархальних часів і, можливо, сам отримував прямі Божі одкровення про Спасителя (так само, як отримав вказівки щодо Потопу —Буття 6:13–21). Пізніше, чоловіки неєврейського походження, що боялися Бога, такі як Мелхиседек, цар Салиму, «священик Бога Всевишнього» (Буття 14:18; Євреїв 7:1), Йов та інші, поклонялися і служили Єдиному Правдивому Богові.
Ми не знаємо, скільки саме Божих пророків протягом століть передрікали прихід Спасителя. Однак ми знаємо, що деякі пророцтва про Христа є практично такими ж давніми, як сам світ, і Біблія не претендує на те, щоб містити абсолютно всі месіанські пророцтва, які коли-небудь були виголошені.
Отже, можна обґрунтовано зробити висновок: головна причина, чому народи поза Ізраїлем мали легенди про богів-спасителів, подібних до Ісуса, полягає в тому, що вони чули або безпосередньо натхненних пророків, які передрікали прихід Викупителя, або отримали ці пророцтва, передані усно «від створення світу». Цікаво, що одними з перших людей, які розпізнали прихід Месії, були не юдеї, а «мудреці зі сходу» (Матвія 2:1). Звідки вони дістали це знання? Як вони зрозуміли, що певна «зоря на сході» (Матвія 2:2) сповістить про прихід Месії у світ? Факт полягає в тому, що вони отримали Божественне керівництво (пор. Матвія 2:1–12).
Справді, Божий задум викуплення людства через «Героя», який спасе світ від гріха і смерті, був відкритий ще від падіння людини. Тому не слід дивуватися чи тривожитися тим, що цивілізації минулого (поза юдаїзмом і християнством) мали подібні історії про спасіння або знання про Спасителя. Вони, найімовірніше, ґрунтувалися — принаймні частково — на посланнях, які проповідували древні пророки.
1 Батт, Кайл, і Томпсон, Берт (2001a). «Ісус Христос — Унікальний Спаситель чи Звичайний Самозванець? [Частина 1]», Reason and Revelation, 21(2):9–15, лютий. [Онлайн], URL: https://www.apologeticspress.org/articles/156.
2 Батт, Кайл, і Томпсон, Берт (2001b). «Ісус Христос — Унікальний Спаситель чи Звичайний Самозванець? [Частина 2]», Reason and Revelation, 21(3):17–24, березень. [Онлайн], URL: https://www.apologeticspress.org/articles/475.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
