Ваші предки лазили по деревах?
«У нас є скам’янілості. Ми перемогли». Це був підпис під фотографією скам’янілостей, схожих на людські, яку еволюціоністи показували в Інтернеті. Скам’янілості є одним із найчастіше використовуваних доказів, щоб стверджувати, що еволюція є правдою. Якби дарвінівська еволюція відбулася, то в скам’янілостях обов’язково мали б бути докази поступових еволюційних змін (перехідних форм), які повинні були статися між різними видами створінь. Зокрема, якщо вірити еволюціоністам, що люди розвинулися від мавпоподібних створінь два-три мільйони років тому, то мали б існувати мільйони перехідних скам’янілостей, які це підтверджують.
Однак, за словами еволюційного біолога з Гарварду Річарда Левонтіна, скам’янілості є «бідними» у наданні доказів еволюції людини. Левонтін зазначив, що у нас є лише «жменька» так званих скам’янілостей, схожих на людські, і навіть вони не можуть із впевненістю вважатися предками людини. Нещодавно головний редактор популярного наукового журналу заявив: «Фрагменти наших древніх предків, як правило, важко знайти… Вчені, які працюють над інтерпретацією нашої еволюції, часто змушені обходитися, вивчаючи, наприклад, кістку пальця тут або щелепу там». Це не так багато для роботи, і, крім того, вона не наголошує на тому, що з часом, після додаткових досліджень іншими вченими, ці кістки пальців і щелепи, які поспішно оголошували доказом еволюції, виявляються зовсім не тим, чим вважали їх спочатку. Ось кілька відомих прикладів останніх десятиліть:
| Іда Скам’янілий скелет, який було відкрито і проголошено «першою ланкою з усіма людьми», згодом виявився пов’язаним з лемурами та лорі, а не з людьми. | |
| Люсі Відкрита у 1974 році та швидко здобула популярність як нібито перехідна істота між людьми та мавпоподібними створіннями. Подальші дослідження показали, що Люсі не є доказом еволюції людини, а, ймовірно, була самцем мавпи, близьким родичем сучасного карликового шимпанзе. | |
| Арді Спочатку вважалося, що він дуже близький до предка, якого еволюціоністи вважають спільним із шимпанзе, але після подальших досліджень його місце у родовому дереві людини було повністю поставлено під сумнів. | |
| Неандерталець Проголошувався відсутньою ланкою в еволюційному ланцюзі людини, але після секвенування геному неандертальця було виявлено, що він генетично так само близький до сучасної людини, як два сучасні шимпанзе один до одного. | |
| Пілтдаунська людина Скам’яніла щелепна кістка та верхня частина черепа, знайдені в Англії, були проголошені доказом еволюції. Згодом з’ясувалося, що це підробка. Череп належав сучасній людині, а щелепна кістка — мавпі. Зуби були підпиляні та хімічно оброблені, щоб виглядати стародавніми. | |
| Небраська людина Один-єдиний зуб був знайдений і проголошений доказом еволюції людини. Згодом з’ясувалося, що це зуб дикої свині. | |
| Людина-хоббіт Кілька кісток, знайдених в Індонезії, були проголошені залишками предка людини. Нещодавно з’ясувалося, що це були просто сучасні люди з синдромом Дауна. (Зображення: www.wikipedia.org (FunkMonk) 2015 CC-by-sa-2.0) | |
| Родезійська людина Скам’янілості, знайдені у цинковій шахті, були виставлені в Британському музеї природничої історії як зігнутий предок людини через особливості його тазу. Згодом з’ясувалося, що це був просто сучасний чоловік, чий таз був розчавлений. (Зображення: www.wikipedia.org (Gerbil) 2015 Free Art License) | |
| Калавераська людина Стародавній череп, знайдений у шахті, який вважали віком понад мільйон років, згодом виявився підробкою, підкинутою місцевими розкопувачами. | |
| Гейдельберзька людина Висновки були зроблені на основі однієї нижньої щелепної кістки, яку вважали не людською через її розмір. Згодом визнали, що вона виглядає як щелепа сучасної людини, тільки більша (нагадує когось із Біблії?). (Зображення: www.wikipedia.org (Gerbil) 2015 CC-by-sa-3.0) | |
| Людина-плавець Ключиця, знайдена в Лівії, яку вважали належною примітивній людиноподібній мавпі, згодом виявилася скам’янілим ребром морського ссавця, схожого на дельфіна. | |
| Орська людина Черепна кришка, знайдена в іспанському селі Орсе, була проголошена належною древньому дитячому предку людини. Згодом з’ясувалося, що це черепна кришка шестимісячного віслюка. | |
| Кроманьйонська людина Спочатку вважалася недавньою «відсутньою ланкою» між людьми та нашим нібито мавпоподібним предком. Зараз визнано, що вона має сучасну скелетну будову, а нещодавні дослідження показали, що генетично вона також є сучасною людиною. (Зображення: www.wikipedia.org 2015 CC-by-sa-3.0) |
Щороку знаходять нові скам’янілості людей і мавп, і, як пояснив відомий скептик еволюції Майкл Шермер, якщо ви хочете стати відомим за своє відкриття та опублікувати його в популярному журналі, вам краще заявити, що ваша знахідка є доказом чогось нового — новий перехідний вид. Тому палеоантропологи (науковці, які вивчають стародавніх людей) часто поспішні та безвідповідальні у своїх твердженнях про знайдене. Немає жодної скам’янілості, яка б усіма науковцями визнавалася доказом того, що стверджують її першовідкривачі. Цей факт пояснює, чому покійний еволюційний палеонтолог Колін Паттерсон із Британського музею природничої історії в Лондоні сказав те, що він сказав про викопні рештки. Після написання підручника про еволюцію, коли його запитали, чому він не включив до книги жодного прикладу перехідних форм, він визнав, що «немає жодних перехідних скам’янілостей… з яких можна було б скласти незаперечний аргумент».
Основний висновок: якщо еволюція є правдою, то мали б бути переконливі докази цього у викопних рештках. Але їх там немає. Насправді, скам’янілості підтверджують те, що Біблія стверджує про походження людини: ми не еволюціонували від мавпоподібних створінь. Ми завжди були людьми. Коли відомий гарвардський палеонтолог Стівен Джей Гулд визнав, що перехідні види «відсутні» у викопних рештках і що «перехід між основними групами зазвичай різкий», він мимоволі визнав, що Біблія права. Бог створив окремі роди (тобто «основні групи») створінь від самого початку (Буття 1:21,25). Ці роди не еволюціонували з інших або в інші, і докази, які б це підтверджували, відсутні.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
