Бог і закони науки: закон причинності
ВСТУП
Закон причини і наслідку стверджує, що кожен матеріальний наслідок мусить мати відповідну попередню або одночасну причину. Маса скріпки не може створити достатню гравітаційну силу, щоб викликати припливну хвилю. Для припливної хвилі має бути відповідна причина, наприклад, потужний підводний землетрус у відкритому морі («Цунамі», 2000, с. 10641). Якщо людина нахилитися до гори – це точно не змусить її впасти. Якщо пострибати на землі – це не спричинить землетрус. Якщо стілець не поставити у порожню кімнату, вона залишиться без стільця. Якби матерія не була створена й розміщена у Всесвіті, ми б не існували. Для кожного матеріального наслідку має бути відповідна попередня або одночасна причина. Можливо, закон причини та наслідку для більшості виглядає очевидним, але для багатьох здоровий глузд зникає, коли мова заходить про Бога.
ПРИЧИННІСТЬ І ІСТОРІЯ
Закон причини і наслідку, або закон/принцип причинності, досліджується і визнається тисячоліттями. У «Федоні», написаному Платоном у 360 р. до Р.Х., йдеться про «дослідження природи» стосовно причинності, де обговорюються «причини всього, чому кожна річ виникає, чому вона зникає і чому існує» (Платон, 1966, 1:96a-b, вид. додано2). У 350 р. до Р.Х. Арістотель додав до дискусії про причинність, стверджуючи, що причини поділяються на «чотири значення»: матеріальне, формальне, діюче і цільове (Арістотель, 2009, 1[3]3). Протягом двох тисяч років принцип причинності залишався незмінним. У 1781 році відомий філософ Іммануїл Кант у «Критиці чистого розуму» писав про принцип причинності: «Все, що трапляється, передбачає попередню умову, яка з абсолютною впевненістю слідує за нею, відповідно до правила… Всі зміни відбуваються згідно із законом зв’язку причин і наслідків» (Кант, 17814). Протягом ще 350 років цей закон не був відкинутий. У 1934 році професор В.Т. Стейс з Принстонського університету у «Критичній історії грецької філософії» написав:
«Кожен студент логіки знає, що це — головний канон наук, основа всіх наук. Якби ми не вірили в істину причинності, а саме, що все, що має початок, має причину, і що в однакових обставинах відбуваються ті самі речі, всі науки миттєво розсипались би в порох. В кожному науковому дослідженні ця істина вважається за аксіому» (1934, с. 6, вид. додано5).
Істина причинності настільки підкріплена фактами, що в науці її вважають самоочевидною.
Через кілька десятиліть закон причини і наслідку так і не було скасовано. У «Енциклопедії філософії» Річард Тейлор писав: «Проте навряд чи підлягає сумніву, що ідея причинності є незамінною не тільки в повсякденних справах, а й в усіх прикладних науках» (1967, с. 57, вид. додано6). Навіть сьогодні, коли наукове дослідження привело нас до небувалих вершин знання, давній закон причинності неможливо заперечити. Сучасні словники визначають «причинність» так:
- «принцип, згідно з яким нічого не може статися без причини» («Причинність», 20097).
- «принцип, згідно з яким усе має причину» («Причинність», 20088).
Дійсно, закон причини і наслідку не заперечувався і не може бути раціонально заперечений — хіба лише як спроба підтримати недосконалу картину світу. Його наслідки обговорювали роками, але, коли пристрасті вщухають, закон причини і наслідку залишається непохитним, переносячи випробування, що протягом тисячоліть обрушувалися на нього.
ЗАКОН ПРИЧИННОСТІ — ПРОБЛЕМА ДЛЯ АТЕЇСТІВ
Креаціоністи не мають жодних проблем з істиною, сформульованою цим Богом встановленим законом давнини. Біблія, по суті, сформулювала цей принцип тисячі років тому, коли у посланні до Євреїв 3:4 сказано, що «Адже кожний дім хтось будує, а Той, Хто збудував усе, є Бог». Світ мусить мати творця — будівельника; він не створиться сам. Проте еволюціоністи опиняються у складній ситуації, намагаючись пояснити, як міг виникнути нескінченно складний Всесвіт без причини. Тридцять років тому Роберт Джастроу, засновник і колишній директор Інституту космічних досліджень NASA, написав:
«Всесвіт і все, що в ньому сталося від початку часу, — це величезний наслідок без відомої причини. Наслідок без відомої причини? Це не світ науки, це світ чаклунства, диких події і примхів демонів, середньовічний світ, який наука намагається викорінити. Як науковцям, що нам робити з цим? Я не знаю. Я лише хочу подати докази твердження, що Всесвіт і людина з’явилися в момент початку часу» (1977, с. 219).
Коли Джастроу каже про «невідому причину» для всього у Всесвіті, він має на увазі відсутність відомої природної причини. Якби атеїзм був правдивим, мала б бути природна причина появи Всесвіту. Вчені і філософи визнають, що має існувати причина, спроможна викликати появу матерії і Всесвіту, але жодної природної причини не знайдено. Словник наукових і технічних термінів Макґро-Гілла визначає «причинність» у фізиці як принцип, згідно з яким «подія не може передувати своїй причині» (2003, с. 34610). Однак атеїсти змушені визнати, що щоб їх твердження було вірним, наслідок Всесвіту не лише передував причині, а й виник без неї! Такий погляд мало сумісний із наукою. З наукової точки зору, згідно із законом причини і наслідку, Всесвіт мусив мати Причину. Єдина книга у світі, яка має характеристики, що доводять, що її творіння перевершує людські можливості — це Біблія (див. Батт, 200711). Бог Біблії — її Автор (2 Тимофія 3:16-17), і у самому першому вірші натхненного тексту Він ясно і авторитетно проголошує, що Він — та Причина, що породила Всесвіт і все, що є в ньому.
БЕЗПРИЧИННА ПРИЧИНА?
Часто атеїсти або скептики, намагаючись уникнути і приховати істину цього закону, кажуть: «Якщо все мусить мати початок, чому це не стосується Бога?» Зауважте, що це твердження базується на нерозумінні закону причини і наслідку щодо Всесвіту. Закон стверджує, що кожен матеріальний наслідок мусить мати відповідну попередню або одночасну причину. Бог Біблії — це Дух (Івана 4:24), тому на Нього не поширюються фізичні закони.
Пам’ятайте, що професор В.Т. Стейс у «Критичній історії грецької філософії» написав: «Все, що має початок, має причину» (1934, с. 6, вид. додано). Як зазначалося вище, вчені і філософи логічно визнають існування початкової Причини Всесвіту. [Ті, хто намагаються стверджувати вічність Всесвіту, суперечать Другому закону термодинаміки (див. Міллер, 200712).] Бог, будучи не фізичною, кінцевою істотою, а вічною духовною істотою (за визначенням), не підпадає під умову обов’язковості початку. Тому закон не поширюється на Нього. Псалмів 89:2 говорить про Бога: «Перш, ніж постали гори й були створені Земля і Всесвіт, від віку й до віку Ти є» (вид. додано). У Біблії Бог описується як Істота, що завжди існувала і завжди існуватиме — «від віку й до віку». Отже, Він не має початку. Євреїв 3:4 знову підтверджує: «Адже кожний дім хтось будує, а Той, Хто збудував усе, є Бог», вказуючи, що Бог не обмежений законом причини і наслідку, як будівлі, а є Головним Будівельником — Безпричинною Причиною, Істотою, яка спочатку привела все в рух. Це твердження непорушне. Закон причини і наслідку підтримує модель творіння, а не атеїстичну модель еволюції.
1 «Цунамі» (2000), «Оксфордський супутник по Землі», ред. Пол Л. Генкок і Браян Дж. Скіннер (Oxford University Press).
2 Платон (1966), «Платон у дванадцяти томах», пер. Гарольд Норт Фаулер (Кембридж, Массачусетс: Harvard University Press).
3 Арістотель (2009), «Метафізика», пер. В.Д. Росс.
4 Кант, Іммануїл (1781), «Критика чистого розуму», пер. Дж. М.Д. Мейклджон (Лондон: Henry G. Bohn), вид. 1878.
5 Стейс, В.Т. (1934), «Критична історія грецької філософії» (Лондон: Macmillan and Co.).
6 Тейлор, Річард (1967), «Причинність», у «Енциклопедія філософії» ред. Пол Едвардс (Нью-Йорк: Philosophical Library).
7 «Причинність» (2009), «Англійський словник Коллінза (повне і нескорочене видання)», 10-е вид. (Нью-Йорк, штат Нью-Йорк: HarperCollins Publishers).
8 «Причинність» (2008), «Короткий Оксфордський англійський словник» (Оксфорд, Велика Британія: Oxford University Press).
9 Джастроу, Роберт (1977), «Поки не згасне Сонце» (Нью-Йорк: W.W. Norton).
10 «Словник наукових і технічних термінів Макґро-Гілла» (2003, ред. М.Д. Лікер, Нью-Йорк: McGraw-Hill, шосте видання).
11 Батт, Кайл (2007), «Ось! Слово Боже» (Монтґомері, Алабама: Apologetics Press).
12 Міллер, Джефф (2007), «Бог і закони термодинаміки: точка зору інженера-механіка», Reason & Revelation, 27:25-31, квітень.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
