Бачення: Дивовижний процес зору
[ПРИМІТКА РЕДАКТОРА: Доктор Ітан Райт має ступінь M.D. (доктора медицини) Університету Міссурі-Колумбія. Він пройшов інтернатуру та резидентуру в Техаському A&M / Лікарні Скотта і Вайта. З 2008 року він займається офтальмологією в Арканзасі та є дипломованим спеціалістом Американської ради офтальмології.]
Людське око, мабуть, є одним із найбільш очевидних прикладів задуму, що заперечує теорію натуралістичної, нерозумної еволюції. Чим більше ми дізнаємося про око, тим менш обґрунтованим стає припущення, що воно могло виникнути природним шляхом.
Часто кажуть, що ланцюг настільки міцний, наскільки міцна його найслабша ланка. У багатьох аспектах зір подібний до ланцюга. Це послідовність подій, де кожен етап залежить від усіх інших складних компонентів. Якщо хоча б одна ланка порушується, то страждає весь процес бачення.
Розгляньмо короткий огляд цього захопливого, на перший погляд миттєвого процесу зору, починаючи з першої ланки ланцюга—променів світла, що прямують до ока, і закінчуючи останнім етапом, коли мозок інтерпретує отримані сигнали.
Коли людина фокусується на віддаленому об’єкті, світлові промені входять в око паралельно. Об’єкти, що знаходяться ближче, випромінюють світло, яке розходиться (дивергує). Для того щоб очі могли зосередитися на об’єкті—чи то далекому, близькому, рухомому або розташованому на периферії—вони мають бути ідеально скоординовані через надзвичайно складний процес. Множинні моторні нейрони по всьому мозку взаємодіють із шістьма м’язами кожного ока. Наприклад, якщо один м’яз тягне око вправо, то протилежний м’яз (призначений для руху вліво) повинен розслабитися настільки, щоб забезпечити точне фокусування. Коли цей процес функціонує бездоганно, він здається миттєвим для спостерігача. Обидва ока мають бути точно узгоджені, інакше може виникнути дезорієнтуюче двоїння в очах. Подумайте, як швидко та плавно можна прочитати рядок цього тексту і миттєво перейти до наступного. Ці рухи очей настільки потужні, що вони створюють перевантаження (G-сили). У деяких випадках захворювань рух очей доводиться обмежувати, оскільки ці сили можуть негативно впливати на здоров’я ока (наприклад, викликати гіфему).
Коли світло досягає ока, воно проходить через дві лінзи. Перша і найсильніша—це рогівка. Якщо рогівка має аномалії, такі як рубці або неправильна форма, це може суттєво вплинути на чіткість зору. Навіть сухість поверхні рогівки може спричиняти погіршення зору. Після рогівки світло проходить через камеру, наповнену рідиною, а потім через зіницю, яка постійно змінює свій розмір, і потрапляє на природний кришталик. Форма кришталика постійно коригується залежно від того, чи походять світлові промені від далекого об’єкта (паралельні промені), чи від близького (розбіжні промені). До речі, коли цей кришталик втрачає прозорість і стає каламутним, це називається катарактою. Якщо погіршення зору стає проблематичним, кришталик замінюють штучним під час операції з видалення катаракти. Цікаво, що кришталик перевертає і дзеркально відображає зображення перед тим, як вони потраплять на сітківку. Однак мозок компенсує це, тому ми бачимо світ у правильному орієнтуванні.
Після проходження крізь кришталик світло досягає своєї кінцевої мети—сітківки. Сітківка складається приблизно з восьми шарів, і кожен із них повинен функціонувати бездоганно, інакше зір буде порушений. Одним із важливих шарів є пігментний епітелій сітківки (RPE), який виконує принаймні шість важливих функцій:
- Поглинає світло
- Підтримує анатомічну структуру під сітківкою
- Усуває (через фагоцитоз) відпрацьовані зовнішні сегменти паличок і колбочок
- Метаболізує жири сітківки
- Формує бар’єр між кровоносною системою та оком
- Бере участь у процесах відновлення та утворення рубців
Якщо цей єдиний шар клітин (RPE) перестане працювати, уся сітківка буде страждати.
За пігментним шаром розташований хоріокапілярний шар—найбільш густо судинна частина людського тіла. Вважається, що цей інтенсивний кровотік відіграє роль у відведенні тепла, що утворюється під час поглинання світла. Коли світлова енергія досягає найглибшого шару сітківки (паличок і колбочок), вона перетворюється на нервовий імпульс. Далі імпульси передаються до мозку приблизно 1,2 мільйона нервових волокон. Усі нервові волокна виходять з ока через маленький отвір (зоровий диск) діаметром близько 1,5 мм. Якщо цей отвір пошкоджується через підвищений внутрішньоочний тиск, виникає хвороба, відома як глаукома.
Зорові імпульси залишають кожне око через власний зоровий нерв. Зрештою, вони досягають своєї кінцевої точки—зорової кори в потиличній частці мозку. Невдовзі після виходу з ока правий і лівий зорові нерви коротко з’єднуються у центральному місці, званому зоровим перехрестям (хіазмою). Тут близько 53% нервових волокон перетинають протилежний бік мозку, тоді як решта 47% залишаються на тій самій стороні, звідки почалися. Далі волокна проходять уздовж бокових частин мозку—цього разу розділяючись вертикально—поки не досягають зорової кори. Тут складні зорові імпульси обробляються і перетворюються на змістовну інформацію, на основі якої приймається безліч рішень. Ці нерви можуть бути пошкоджені через інсульти та пухлини, що спричиняє постійну втрату зору.
Дизайн нашого зору—очевидне свідчення Божого задуму. Кожен етап цього процесу має працювати точно та безперебійно, щоб ми могли насолоджуватися даром зору, яким нас благословив Бог. Макроеволюція припускає, що кожна окрема ланка цього складного механізму—кожна з яких повністю залежить від інших—могла незалежно й випадково розвинутися без впливу ще не сформованих компонентів зорової системи. Але якщо хоча б однієї ланки не існує, інші не мають сенсу. Як могла розвинутися одна частина системи, якщо інші ще не виникли?
Так звана еволюція зору—це не більше ніж уявна міражна картина, коли люди «бачать» те, що хочуть бачити, а не те, що існує насправді. Насправді складний, функціональний дизайн вимагає Дизайнера. Так, процес зору дійсно є «вельми дивовижний» (Псалмів 138:14)—це дар від Творця.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
