Аргумент «Бог прогалин»: спростування
Якщо Ви читаєте літературу або дивитеся відео, присвячені створенню світу, існуванню Бога, еволюції, великому вибуху чи будь-яким подібним питанням, то, найімовірніше, вже стикалися з аргументом і звинуваченням щодо «Бога прогалин». Чому це називають «аргументом»? Деякі християнські апологети й ті, хто вірить у створення світу, використовували ідею «Бога прогалин» як доказ того, що Бог неодмінно існує. Хід міркувань приблизно такий: наводяться наукові дані, які пояснюють певні природні явища. Ці дані обмежені, і в наших знаннях або розумінні того, як усе діє, існують прогалини. Оскільки є прогалини, яких не пояснюють жодні наукові дані, ті, хто використовує аргумент «Бога прогалин», стверджують, що для заповнення всіх таких прогалин слід залучити поняття Бога, а Його існування (або діяльність та існування інших духовних істот) дає належне й наукове пояснення прогалинам у людських знаннях. Багато скептиків пояснюють таке мислення про «Бога прогалин», вказуючи на давні часи, коли люди не розуміли грому чи блискавки й тому стверджували, що ці явища були діяльністю небесних богів. Або ж скептики порівнюють сучасних теїстів із давніми людьми, які не розуміли природних причин пошестей і хвороб та часто приписували їх діям відьом, злих демонів чи інших духовних сил.
Неважко побачити проблему у використанні аргументу «Бога прогалин» для обґрунтованого чи логічного доведення будь-якої ідеї. По-перше, прогалина в знаннях ніколи не доводить нічого, крім того, що учасник дискусії чогось не знає. Як полюбляють говорити в археологічних колах: «Відсутність доказів не є доказом відсутності». Не можна довести істинність певної ідеї лише тому, що наразі ми не знаємо відповіді. Це різновид логічної помилки, відомої як «аргумент від незнання». Уявіть застосування такого міркування в кримінальній справі. Ми не знаємо, хто вчинив убивство генерального директора компанії, тому робимо висновок, що це, мабуть, був прибиральник. Які докази ми маємо проти прибиральника? Жодних, але хтось же мусив це зробити, тож ми просто вставляємо аргумент «прибиральника прогалин» і відправляємо бідолашного працівника з прибирання до в’язниці. Без достатніх доказів ми не можемо обґрунтовано стверджувати, що знаємо причину чогось лише тому, що всі наші спроби це пояснити зазнали невдачі.
Ще одна очевидна проблема аргументу «Бога прогалин» полягає в тому, що для його спростування достатньо навести позитивний доказ, який засвідчує правильність іншої відповіді. Оскільки давні люди не розуміли грому, вони стверджували, що він є доказом гніву небесного бога. З розвитком сучасної науки ми здобули чудове розуміння фізичних причин грому, і для його пояснення вже немає потреби в діяльності небесного бога. Археологія наводить чимало чудових прикладів, які ілюструють подібну неспроможність аргументів від незнання. У 2008 році скептик на ім’я Рене Салм написав книгу, в якій стверджував, що Біблія не могла бути натхненною, а Ісус не був реальною історичною особою, оскільки не існувало археологічних доказів того, що місто Назарет було заселене в першому столітті1. Він використовував відсутність доказів, щоб довести позитивне твердження. Наступного року, у 2009 році, археологи, які працювали на території стародавнього Назарета, виявили будинок, датований першим століттям. Це відкриття повністю спростувало помилкову тезу Салма. Так само й аргумент «Бога прогалин» є логічною помилкою, якої не повинен використовувати ніхто, хто намагається навести обґрунтовані докази існування Бога.
Однак ми зазначили, що «Бог прогалин» — це не лише аргумент, а й звинувачення. Як правомірний аргумент, здатний підтвердити будь-який висновок, він цілковито неспроможний. Однак найчастіше, коли він з’являється у працях скептиків і невіруючих, його використовують саме як звинувачення. Суть цього звинувачення полягає в тому, що ті, хто вірить у Бога, не мають доказів Його існування; вони лише бачать у природі поняття та явища, яких науковці ще не пояснили, і вводять ідею Бога як їхнє пояснення. Наприклад, коли Майкла Шермера, відомого невіруючого та засновника журналу «Скептик», запитали: «Які логічні помилки люди використовують, щоб нібито довести існування Бога?», він відповів: «Напевно, однією з найпоширеніших є аргумент “Бога прогалин”: “Ви, науковці, не можете пояснити x, отже, x не може мати природного пояснення, а тому мусить існувати надприродне пояснення”»2. У відео під назвою «Науковець спростовує “Бога прогалин”» атеїста Річарда Докінза запитали: «Як би Ви відповіли, коли люди кажуть: “Послухайте, ми не розуміємо походження життя на Землі, а тому це, мабуть, зробив Бог”?» Докінз відповів: «Навіть богослови цього не приймають, принаймні серйозні богослови. Це те, що вони називають аргументом “Бога прогалин”. Це спроба помістити Бога в ті нечисленні прогалини, які ще залишаються в нашому розумінні…. Було б поганою логікою, поганою наукою і поганою філософією сказати: “О, я цього не розумію, отже, це зробив Бог”»3. Докінз має рацію: більшість богословів і християнських апологетів не міркують таким чином. Але, як читач може побачити із заяви Майкла Шермера та назви відео з Докінзом, скептики й невіруючі звинувачують теїстів у тому, що аргумент «Бога прогалин» є одним із їхніх основних способів доведення існування Бога. Як християни можуть відповісти на звинувачення, що віра в Бога ґрунтується на хибній ідеї «Бога прогалин»?
Відповідь на звинувачення щодо «Бога прогалин»
У 2021 році Стівен Меєр написав книгу під назвою «Повернення гіпотези Бога»4. Доктор Меєр здобув ступінь доктора філософії з філософії науки в Кембриджському університеті. Він є директором Центру науки і культури при Інституті Discovery в Сіетлі. Розділ 20 своєї книги він назвав «Дії Бога чи Бог прогалин?». І хоча ми в Apologetics Press не погоджуємося з його висновками щодо давнього віку Землі та прийняттям ним певних аспектів еволюції, його розгляд того, як відповідати на звинувачення щодо «Бога прогалин», є одним із найкращих, які мені доводилося читати. Він починає з того, що показує, який вигляд насправді мала б хибна логічна помилка та «аргумент від незнання». Він зазначив: «Аргументи від незнання виникають тоді, коли докази проти одного твердження пропонуються як єдина підстава для прийняття альтернативного. Отже, вони мають таку форму:
Передумова: Причина А не може породити або пояснити доказ Е.
Висновок: Отже, причина Б породила або пояснює Е»5.
Він зазначає, наскільки легко розпізнати такий тип логічної помилки і наскільки необґрунтованим було б використовувати таке міркування для спроби довести будь-який висновок. Він говорить, що скептики часто стверджують, ніби аргумент на користь існування Бога, заснований на розумному задумі, містить саме таке нелогічне міркування. Як теїст, який використовує аргумент від задуму, може показати, що це не аргумент від незнання про «Бога прогалин»? Меєр зазначає: «Щоб представити прихильників теорії розумного задуму як тих, хто припускається логічної помилки “Бога прогалин”, критики мусять викривити аргументацію на її користь». Він узагальнює це викривлення, показуючи, що, за твердженням скептиків, теїстичний аргумент має такий вигляд:
«Передумова: Матеріальні причини не можуть породити або пояснити специфіковану інформацію.
Висновок: Отже, розумна причина породила специфіковану інформацію в живих організмах».
Якби аргумент від задуму справді діяв таким чином, він мав би серйозні проблеми, і скептик мав би рацію, заперечуючи його як хибний. Однак Меєр зазначає, що таке викривлення аргументу від задуму залишає поза увагою дуже важливу передумову. Меєр реконструює аргумент від задуму, включаючи позитивні докази, які він передбачає:
«Передумова перша: Незважаючи на ретельні пошуки, не було виявлено жодних матеріалістичних причин, здатних породити великі обсяги специфікованої інформації, необхідної для виникнення першої клітини.
Передумова друга: Розумні причини продемонстрували здатність породжувати великі обсяги специфікованої інформації.
Передумова третя: Розумний задум є найкращим і найбільш причинно адекватним поясненням походження специфікованої інформації в клітині»6.
Зверніть увагу, що в правильно сформульованій формі аргументу від задуму немає жодної прогалини. Ми проводимо наукові дослідження вже сотні років. Ми виявили, що розум є єдиним чинником, здатним породжувати великі обсяги специфікованої інформації. Ми бачимо великі обсяги специфікованої інформації в клітинах. Отже, те, що ми знаємо про розум завдяки століттям наукових досліджень, змушує нас зробити висновок, що специфікована інформація в клітинах є результатом діяльності розумного Творця. З іншого боку, ми також достатньо знаємо про поведінку матерії, щоб зробити висновок, що отримати специфіковану інформацію внаслідок матеріалістичних причин неможливо. Експерименти щодо походження життя проводилися протягом десятиліть і показали, як матерія поводиться і як вона не поводиться. У кожному без винятку експерименті, проведеному донині, ми бачили, що природні процеси не лише не породжують життя, але й не можуть його породити. Це не прогалина в наших знаннях. Аргумент від задуму ґрунтується на тому, що, як нам відомо, є науково підтвердженим у кожному випадку.
Чому ж тоді так багато скептиків переконані, що аргумент від задуму є логічною помилкою «Бога прогалин»? Причиною цього є попередня прихильність до натуралізму. Якщо людина починає з припущення, що мусить існувати натуралістичний процес, який спричинив виникнення життя, тоді вона змушена бачити прогалину в наших сучасних знаннях, оскільки жодні натуралістичні процеси ніколи (у жодному експерименті й за жодних обставин) навіть близько не підійшли до утворення живої клітини. Як пояснив Меєр, часто ставлять запитання: «Який хімічний процес уперше породив життя?» Оскільки такого хімічного процесу не було виявлено, нам кажуть, що це просто прогалина в наших сучасних знаннях, яку буде заповнено в майбутньому. Але, як зазначає Меєр:
Проте наша нинішня необізнаність щодо будь-якого такого хімічного процесу означає «прогалину» в нашому знанні фактичного процесу, внаслідок якого виникло життя, лише якщо якийсь матеріалістичний процес хімічної еволюції насправді породив перше життя. Однак якщо життя не виникло шляхом суто матеріалістичного процесу, а було, наприклад, розумно задумане, тоді відсутність у нас знань про матеріалістичний процес не становить «прогалини» в знанні фактичного процесу7.
Меєр наводить чудову ілюстрацію того, що «прогалина» існує лише тоді, коли людина від самого початку припускає, що всі наукові пояснення мають бути матеріалістичними. Він пише:
Уявіть, що хтось помилково заходить до художньої галереї, сподіваючись знайти там круасани у продажу. Тобто він думає, що галерея насправді є вишуканою пекарнею. Помітивши відсутність тістечок і булочок, така людина може подумати, що зіткнулася з прогалиною в послугах, які надає галерея. Вона може навіть подумати, що зіткнулася з прогалиною у знаннях працівників щодо того, що неодмінно має бути десь у галереї. Ґрунтуючись на своїх припущеннях, відвідувач може вперто триматися свого уявлення про прогалину, докучаючи працівникам галереї вимогою «та винесіть уже ті круасани», аж доки вони, роздратувавшись, не покажуть йому на вихід. Яка мораль цієї невеликої історії? Уявлення відвідувача галереї про прогалину в обслуговуванні або в знанні місця, де знаходяться круасани, походить із хибного припущення щодо характеру цього закладу або художніх галерей загалом і того, що вони зазвичай пропонують відвідувачам8.
Прогалина існує лише тоді, коли людина не бажає приймати те, що, як нам відомо з науки, є істинним. Ми «справді маємо великий досвід того, як розумні діячі створюють точно налаштовані системи, такі як швейцарські годинники, вишукані рецепти, інтегральні схеми, письмові тексти та комп’ютерні програми»9. Крім того, «розум, або те, що філософи називають “дієвою причинністю”, нині залишається єдиною відомою причиною, здатною породжувати великі обсяги специфікованої інформації»10. І «для породження специфікованої або функціональної інформації потрібен розум — чи то у звичайному досвіді, комп’ютерному моделюванні, експериментах із моделювання походження життя, створенні нових форм життя, чи, як ми тепер бачимо, у моделюванні задуму Всесвіту»11.
Висновок
Аргумент від задуму на користь існування Бога — це не аргумент, що ґрунтується на тому, чого ми не знаємо або не розуміємо про Всесвіт і життя в ньому; натомість це аргумент, заснований на тих аспектах природи, істинність яких нам відома. Як сказав Джон Леннокс під час дебатів із Майклом Шермером: «Я бачу Бога не в тих частинах Всесвіту, яких я не розумію, а в тих, які розумію»12. «Тож Його невидиме – Його вічна сила і Божественність – від створення світу через творіння стає зрозумілим…» (Римлян 1:20).
1 Рене Салм (2008), Міф про Назарет: вигадане місто Ісуса (Кранфорд, Нью-Джерсі: American Atheist Press).
2 Майкл Шермер (2022), «Логічні помилки в доведенні існування Бога», https://www.youtube.com/watch?v=d-_Tlsj4i-k.
3 Річард Докінз, «Науковець спростовує “Бога прогалин”», https://www.facebook.com/watch/?v=1707548059332046.
4 Стівен К. Меєр (2021), Повернення гіпотези Бога: три наукові відкриття, які виявляють Розум, що стоїть за Всесвітом (Нью-Йорк, Нью-Йорк: HarperOne).
5 Там само, с. 414.
6 Там само, с. 415.
7 Там само, с. 424.
8 Там само, с. 424.
9 Там само, с. 338.
10 Там само, с. 187.
11 Там само, с. 385.
12 Дебати між Майклом Шермером і Джоном Ленноксом у Wesley Centre в Сіднеї, Австралія, 2009, https://www.youtube.com/watch?v=y_OPWiXbSDA&t=112s.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
