Авторитет, надійність і правда
Чи питання про достовірність Біблії настільки важливі? Чи вони настільки серйозні, що вимагають регулярного обговорення на нашому веб-сайті? Хіба наш час не можна краще витратити на якусь іншу тему?
Це правда, що християни зобов’язані розглядати багато серйозних тем. Дослідження щодо прийнятного поклоніння, управління ресурсами, євангелізації, церковної організації тощо – це теми, над якими християни повинні часто розмірковувати. Однак, якщо визнати, що правильне розуміння цих тем (і багатьох інших) зрештою ґрунтується на авторитеті Святого Письма, то нападки на достовірність Святого Письма не є тривіальною справою. Скептики дуже добре усвідомлюють той факт, що якщо вони можуть підірвати достовірність Біблії, то вони можуть підірвати саму основу християнства. На жаль, критики Біблії, які займають видатні посади в державних школах, університетах і засобах масової інформації, останнім часом стали набагато сильнішими та впливовими, і їх можна почути по всьому світу на радіо, телебаченні та в Інтернеті.
У випуску «Огляд біблійної археології» за травень/червень 2006 року Майкл Д. Куган написав статтю під назвою «Поставте під сумнів авторитет!», в якої він пов’язав питання авторитету (або його відсутності) з (не)послідовністю Біблії.
«Біблія говорить» часто вважається вирішальним у сучасних дебатах щодо таких питань, як аборти, евтаназія, статус жінок, одностатеві стосунки, смертна кара, війна і мир. Проблема в тому, що Біблія часто непослідовна… Біблія не говорить єдиним голосом, однозначно.
Тільки тому, що щось написано… в Біблії… не означає, що це єдиний можливий погляд або навіть правда (2006, 32[3]:24, вид. додано1).
Який приклад навів професор Куган, щоб «довести» свою точку зору щодо непослідовності та ненадійності Біблії? Імовірно, оскільки Біблія вчить, що Бог «відплачує за гріхи батьків дітям до третього й четвертого покоління» (Вихід 20:5; Повторення Закону 5:9), але також стверджує: «син не візьме неправедність батька, ані батько не візьме неправедність сина» (Єзекіїла 18:20; пор. Єремії 31:30), то «Біблія не говорить однозначно», і є «непослідовною». Тож він правий?
Насправді вчення Біблії про гріх, страждання від наслідків гріха та несення провини за власний гріх є дуже послідовним. З тих пір, як Адам і Єва скуштували плоди дерева пізнання добра і зла, людина страждає від наслідків гріха. Людина часто страждає через власні гріхи (пор. 1 Петра 4:15). Однак часто людина страждає через гріхи своїх прабатьків (включаючи батьків, дідів, прадідів тощо). Сьогодні діти можуть постраждати через те, що батько кидається у в’язницю за керування автомобілем у нетверезому стані, і тому він не може прогодувати свою сім’ю. Або ціла голодуюча цивілізація може постраждати через те, що їхні предки запровадили систему вірувань, згідно з якою їсти тварин, як-от корів, є табу (оскільки тварина може бути реінкарнованим предком).
Бог повідомив ізраїльтянам, що гріх ідолопоклонства (і плід такого гріха) є настільки огидним і гірким, що діти (навіть до третього і четвертого покоління) будуть страждати в результаті. Діти батьків-ідолопоклонників іноді зазнавали смерті через те, що батьки приносили їх у жертву Ваалові (Єремії 19:5). Інші, як-от ті, що жили за часів суддів, знову й знову страждали від бідності, хвороб і рабства, тому що вони, як і їхні батьки, «залишили Господа і служили Ваалові та астартам» (Суддів 2:13). Може статися, що навіть в Америці праведний залишок постраждає через Боже рішення покарати «богобоязливу націю», яка зараз відвертається від Нього і схиляється до гріха на кожному кроці.
Але, незважаючи на те, що невинні нащадки можуть страждати від наслідків гріхів своїх прабатьків, вони не «несуть провини» за гріховні вчинки своїх прабатьків (Єзекіїля 18:20). Тобто вони не успадковують гріхи своїх батьків. Біблія ніколи не говорить про те, що діти винні в ідолопоклонстві лише тому, що їхні батьки були ідолопоклонниками. Діти невинні; настільки, що Ісус сказав: «Таких є Царство Боже» (Луки 18:16). Зрештою, нести відповідальність за власний гріх і нести провину за нього – зовсім інше, ніж страждати від фізичних наслідків дій інших людей.
У висновку своєї статті в «Огляді біблійної археології» Куган писав: «Тільки тому, що щось написано…не означає, що це єдиний можливий погляд або навіть правда» (2006, 32[3]:24, вид. додано). Насправді статті Кугана бракує правди, і слід поставити під сумнів авторитетність його статті (а не Біблії!).
Використані джерела
1 Куган, Майкл Д. (2006), «Поставте під сумнів авторитет!» Biblical Archaeology Review, 32[3]:24, травень/червень.
REPRODUCTION & DISCLAIMERS: We are happy to grant permission for this article to be reproduced in part or in its entirety, as long as our stipulations are observed.
