Аборт і безбожна нераціональність щодо небажаних немовлят

Сказати, що нащадки Авраама зростали чисельно, — це нічого не сказати. Згідно з Вихід 1:7, під час перебування в Єгипті «cини ж Ізраїля все зростали: вони розмножилися, стали численними і дуже-дуже сильними; і земля сприяла їхньому розмноженню». Чим більше єгиптяни їх гнобили, «тим більше розмножувалися й тим більше ширилися» (1:12; пор. 1:20). Як і обіцяв Господь, «мала кількість» перетворилося на «великий» народ (Буття 46:3; Повторення Закону 26:5) — настільки великий, що єгиптяни «жахалися синів Ізраїлевих» (Вихід 1:12). Навіть фараон настільки занепокоївся, що двічі наказував винищувати всіх новонароджених ізраїльських хлопчиків. Намагаючись зірвати здійснення Божого Провидіння щодо зростання Ізраїля (Буття 12:2; 22:17; 46:3), фараон наказав «усьому своєму народові» кидати ізраїльських немовлят-чоловічої статі в ріку (Вихід 1:22). Почався інфантицид. «Топіть єврейських немовлят». «Знищуйте тих огидних немовлят» (пор. Буття 43:32). «Нагодуйте ними крокодилів».

Приблизно через 80 років Бог суворо покарав Єгипет за його беззаконня. Він навів десять страшних кар на фараона та всю його землю (Вихід 7–12). Мойсей описав цей «великий» і «могутній» Божий суд над Єгиптом як «покарання Господа, твого Бога» (Повторення Закону 7:19; 11:2). Псалмоспівець писав, що Бог «наслав на них лють Свого гніву, гнів, обурення, скруту, нашестя злих ангелів. Він дав вихід Своєму гнівові, не пощадив їхніх душ від смерті, а їхню худобу прирік на смерть. Він уразив кожного первістка в Єгипті» (Псалмів 77:49–51). Безперечно, гріхів у Єгипту було багато — від ідолопоклонства й жорстокого ставлення до євреїв до відмови відпустити Божий народ. Але не слід і на мить думати, що Господь забув про єгипетську різанину невинних Авраамових нащадків. Ті дорогоцінні діти були «спадщиною Господньою» (Псалмів 126:3). Господь «милостиво дав» їх Ізраїлеві (пор. Буття 33:5). Він створив їх за Своїм образом і дав їм життя (Буття 1:26–27; Дії 17:25; Екклезіаста 12:7) — життя, яке фараон не мав жодного права «обирати» відняти (таке право належить тільки Богові, див. Батт, 2009, 29[12]:89-95).¹

Три тисячі шістсот років тому Єгипет був країною, сповненою вбивць немовлят. Від тиранічного царя до всіх, хто допомагав йому топити ізраїльських немовлят у Нілі, — Єгипет показав себе кровожерливою державою. (Показово, що першою карою, яку Бог послав на Єгипет, було перетворення води на кров, а останньою — ураження всіх єгипетських первістків.) Писання знову й знову стверджує, що Бог ненавидить гріх убивства. В патріарші часи вбивство було злочином, який карався смертю: «Хто проливатиме людську кров, — його кров проллється за неї, бо за образом Божим створив Я людину» (Буття 9:6). Під Законом Мойсея заборона вбивства була однією з десяти заповідей (Вихід 20:13) і так само каралася смертю (Числа 35:30). Мудріший за всіх людей (окрім Ісуса) Соломон у книзі Приповістей зазначив: «Господь ненавидить… руки, що проливають кров праведного» (Приповістей 6:16–17; пор. 1 Царів 3:12). Згідно з Новим Заповітом, уряди мають від Бога владу віднімати фізичне життя вбивць (Римлян 13:4). Ба більше, невкаювані вбивці матимуть «частку в озері, яке горить вогнем та сіркою, що є другою смертю» (Об’явлення 21:8). Від Буття до Об’явлення Бог наголошує на святості людського життя й водночас ясно показує Свій палаючий гнів супроти тих, хто її зневажає.

СТВОРЕНІ ЗА ОБРАЗОМ БОГА

В давньому Єгипті лише фараон вважався подібним до бога, втіленням бога Сонця Ра. Фараон також вважався єдиною особою, яка носила «образ бога». Єгипетський землекопач і купець, наглядач і єврейський раб — усіх вважали природно нижчими, бо вони не були носіями божественного образу (принаймні так їм казали). Таке позначення не застосовувалося до простої людини в Єгипті, як і ніде більше. Поза Біблією археологи й історики ніколи не знаходили згадок, де людство загалом вважалося створеним за «образом» певного бога. Три аккадські тексти з сарґонського періоду історії Ассирії вживають аккадський відповідник єврейського tselem («образ»), але лише в контексті, де йдеться про царів (Міллер, 1972, 91:294–295).² Правителі імперій були єдиними істотами, яких називали «образами» богів.

Згідно з першою главою Біблії, Творець всесвіту вшанував усіх людей, наділивши їх певними якостями, притаманними Його природі. Буття 1:26–27 описує все людство словами, які раніше застосовувалися лише до верховних правителів народів:

І сказав Бог: Створімо людину за Нашим образом і подобою, — і хай панують над рибами морськими, птахами небесними, худобою, над усією землею й усіма плазунами, які повзають по землі. І створив Бог людину — за Божим образом створив її; Він створив їх чоловіком і жінкою.

Не помиляйтеся: «Того дня, коли створив Бог Адама, за образом Божим створив його» (Буття 5:1). [Докладніше про значення створення за образом Божим див. Лайонс і Томпсон, 2002].³ Тисячі років по Створенні Яків застерігав християн не проклинати людей, бо вони «створені за Божою подобою» (3:9). [ПРИМІТКА: Дієслово «створені» походить від грецького gegonotas, що є формой доконаного дієприкметника від дієслова ginomai. Доконний час у грецькій мові описує дію, завершено в минулому, але чиї наслідки відчуваються в теперішньому.] Хоч Адам і Єва — єдині двоє людей, спеціально створених Богом (Буття 2:7, 21–22), все людство розділяє честь бути створеним за Божою подобою — саме тому Бог засуджує вбивство. Після Потопу Бог сказав: «Хто проливатиме людську кров, — його кров проллється за неї, бо за образом Божим створив Я людину» (Буття 9:6). Вбивство заборонене, бо людина створена за образом Божим.

Немовлята, яких фараон топив у давньому Єгипті, були носіями Божого образу. Так само немовлята, яких Ірод винищив приблизно через 1500 років, носили подобу Божу (Матвія 2:13–18). Усі вони були на 100% людьми. Вони не були камінням чи рослинами. Не були тваринами. Не були просто грудочками живого тіла. Це були люди, яким «Батько духів» дав живі духи (Євреїв 12:9). Ба більше, ці немовлята були чистими й безгрішними. Вони (за створенням) були дітьми Божими, які ніколи не відокремлювалися від Нього (Єзекіїля 18:20; пор. Матвія 18:3–5) і нині живуть у потойбіччі в раю (пор. 2 Самуїла 12:23).

АБОРТ

Фараон винищував немовлят заради контролю над населенням. Ірод вирізав немовлят, сподіваючись убити Царя царів. Ці люди були лихими правителями, які впроваджували жахливі політики й практики. Однак те, що відбувається в Америці сьогодні, не менш огидне. Морально неповносправне керівництво Сполучених Штатів і ті, хто свідомо обрав їх на посади, винні не менше, ніж кровожерливі тирани-новонародженновбивці минулого. Чому? Бо щороку в Америці жорстоко вбивають набагато більше немовлят, ніж загинуло в Єгипті та Ізраїлі за днів Мойсея й Ісуса.

Щороку в Сполучених Штатах Америки винищують понад мільйон невинних ненароджених дітей («Факти…», 2008).⁴ Інститут Ґутмахера у 2008 році повідомив, що «з 1973 по 2005 рік відбулося понад 45 мільйонів легальних абортів» («Факти…»). Сорок п’ять мільйонів! Це більше людей, ніж нині проживає в Алабамі, Арканзасі, Джорджії, Кентуккі, Луїзіані, Міссісіпі, Оклахомі, Південній Кароліні та Теннессі… разом узятих. Вбивство ненароджених дітей відбувається з такою частотою відтоді, як Верховний Суд легалізував аборти 1973 року, що мало хто зупиняється подумати про жорстокість цього. Нещодавно я дізнався про одну старшокласницю, яка пішла до школи вагітною, відлучилася, щоб зробити аборт, а потім повернулася закінчити шкільний день. (Ні, її батьків заздалегідь не повідомили про її «вибір».) «Просто звичайна процедура в кабінеті лікаря, і все».

Насправді в убивстві невинної дитини немає нічого «звичайного». Чи замислювалися ви коли-небудь, що роблять матері й лікарі, щоб зробити аборт? (Більшість абортистів не хочуть, щоб ви знали, не кажучи вже про те, щоб бачили, як проводяться аборти!) У вбивчій процедурі аборту під назвою «вакуумна аспірація» лікарі використовують ніжоподібний інструмент і потужний шланг із насосом («у 29 разів потужніший за домашній пилосос» – «Методи абортів», 2010),⁵ щоб порубати й висмоктати немовля з материнської утроби. У процедурі аборту «розширення та евакуація» лікарі справді використовують плоскогубцеподібні інструменти, щоб скручувати й розривати на шматки ненароджених немовлят чотирьохмісячного віку. Зазвичай це вимагає розчавлення черепа немовляти й перелому його хребта, щоб витягти частини. Коли матері обирають абортувати ненароджених немовлят старших чотирьох місяців, лікарі часто застосовують процедуру «сольової ін’єкції» (тобто отруєння сіллю). Сильний сольовий розчин, введений через живіт матері, діє як корозійна речовина й спалює немовля зсередини й зовні. Зазвичай дитина страждає годину чи більше перед смертю. Однак у деяких випадках діти виживають і народжуються живими. У більшості таких ситуацій їх безпорадно залишають помирати поза утробою. Проте деякі виживають і виростають, щоб розповісти свою історію (див. «Джанна Джессен», 2006).⁶ Під час часткового аборту лікарі зазвичай витягують усе немовля, крім голови, потім проколюють основу черепа ножицями й витягують мозок порожнистою трубкою («Методи абортів», 2010). Це божевілля! Це садизм! Сучасні аборти роблять наказ фараона кидати новонароджених ізраїльтян у річку схожим на співчутливе вбивство. Без сумніву, крики невинних американських немовлят чує їхній Творець. Розлита кров цих безвинних дітей бачиться Святим і Справедливим Богом, Який «ненавидить… руки, що проливають безвинну кров» (Приповістей 6:16–17).

ЛЮДЯНІСТЬ НЕНАРОДЖЕНИХ

Дехто вважає, що ненароджені люди на різних стадіях ембріонального розвитку більше схожі на тварин, ніж на людей. Ернст Геккель уперше запропонував цю ідею наприкінці 1800-х років. Він наполягав, що те, що живе в утробі жінки під час вагітності, не є людиною до пізньої стадії гестації. Хоч наука давно спростувала безглузду ідею Геккеля, це міф, «від якого популярна культура ніколи повністю не відмовилася» (Гулд, 2000, 109[2]:44).⁷ На жаль, деякі прихильники абортів досі намагаються заспокоїти себе, стверджуючи, що людський ембріон проходить стадії наших нібито еволюційних предків, і тому при аборті вони нібито не є справді людьми (див. Джексон, б.д.).⁸ Інші прихильники абортів просто роблять «стрибок віри» й сподіваються, що в утробі вагітної жінки немає живого людського буття. Ще інші, як-от прихильник абортів президент Барак Обама, стверджують, що не знають, коли ненароджена дитина стає повноцінною людиною. На форумі кандидатів у президенти 16 серпня 2008 року тодішній сенатор Обама заявив, що знати, коли ненароджена дитина заслуговує людських прав, — це «вище мого окладу» («Форум…»).⁹ Хоч президент і заявляє про невігластво в цій справі, його лицемірні дії говорять самі за себе: він усе одно твердо підтримує проабортні політики. Якщо президент Обама справді не знає, коли ненароджене немовля заслуговує людських прав, то чому ж він «послідовний чемпіон» дозволу мільйонам американців калічити своїх ненароджених дітей? («Жінки», 2009).¹⁰

Факт у тому, що здоровий глузд, наука й Писання одностайно показують, що ненароджений ембріон/немовля — це живе людське буття. Неживі істоти не гикають, не смокчуть великий палець і не реагують на дотик, біль, холод, звук і світло. Але ненароджені немовлята роблять усе це (див. «Розвиток плода», 2003).¹¹ У них б’ється серце й працює мозок. Вони без жодного сумніву є живими людськими істотами! Тільки холодне, байдуже серце може думати інакше. [Щодо інформації про початок життя із зачаття див. Мейджор, 1995].¹²

Хоч вона й відмовилася від своїх поглядів щодо абортів кілька років тому, мало хто знає, що «Джейн Роу», псевдонім, який Норма МакКорві взяла як головна позивачка в сумнозвісній справі «Ро проти Вейда», більше не підтримує аборти. Після понад 20 років підтримки проабортної платформи МакКорві раптом почала протидіяти абортам і робить це вже кілька років. Чому ж це «обличчя» прихильників абортів стало прихильницею життя? Що призвело до зміни її мислення? Чому вона нині так рішуче протистоїть винищенню невинних ненароджених немовлят? За словами МакКорві, «крапля, що переповнила чашу», сталася, коли вона працювала в абортній клініці й їй наказали зайти до кімнати, де зберігалися абортовані плоди. Її завданням було порахувати частини тіла немовляти, яке щойно абортували, — щоб переконатися, що лікар витягнув усе немовля з утроби матері. МакКорві, яка раніше працювала принаймні в трьох інших абортних клініках, заявила: «Я повернулася до кімнати з частинами, і я подивилася на це крихітне немовля, і я жахнулася» (цит. за МакГрю, 2002, виділ. додано).¹³ «Джейн Роу», жінка, яка символізувала право жінки на аборт (Ро проти Вейда), змушена була подивитися на частини тіла абортованого «плоду» й переконалася, що це людська істота. Чому? Бо це виглядало як людська істота. Ненароджені немовлятавиглядають як людські істоти, бо вони є людськими істотами!

Коли Самуель Армас був ненародженим немовлям на 21-му тижні розвитку, фотокореспондент USA Today Майкл Клансі зробив знімок, який, без сумніву, став однією з найвідоміших допологових фотографій у світі. 19 серпня 1999 року доктор Джозеф Бруннер з Медичного центру Університету Вандербільта в Нешвіллі (штат Теннессі) провів операцію з лікування спинномозкової кили Самуелеві, коли той ще перебував в утробі матері. Під час операції Самуеля, який був лише на половині звичайного періоду вагітності, сфотографували — його крихітна рука торкалася пальця хірурга. Самуель народився через 15 тижнів після операції. Коли вперше повідомили про цю операцію більш ніж десять років тому, багато хто по-новому усвідомив цінність і людяність ненароджених дітей на ранніх етапах життя (Міллер, 2009).¹⁴ Проте останнім часом заголовки газет знову привернула інша дитина, чия історія також свідчить про людську природу ненароджених немовлят. Її ім’я — Аміллія Соня Тейлор. Вона народилася 24 жовтня 2006 року на півдні Флориди. Що робить Аміллію такою особливою? Лікарі вважають, що вона “провела в утробі менше часу, ніж будь-яке інше немовля, яке вижило” («Немовля з Флориди…», 2007).¹⁵ Мати Аміллії, Соня, виношувала її менше 22 тижнів. Під час народження дівчинка мала лише 9½ дюймів (24 см) у довжину і важила менше, ніж банка газованої води. Але вона була живою людською істотою. Через чотири місяці Аміллія вже важила 4½ фунти (2 кг), мала 15½ дюймів (39 см) зросту й майже була готова вперше піти додому («Лікарі продовжують…»).¹⁶ Через два роки вона стала здоровою дитиною («Аміллія…»).¹⁷

Аміллія не перетворилася на людину через 15–18 тижнів — тоді, коли більшість дітей народжуються. Вона була людиною вже на 22-му тижні, була людиною від моменту зачаття й мала право на життя, як і кожен інший член людської родини. Вона не була бездушною матерією — не була безформовою масою тканини. Вона не була рослиною. Вона не була просто твариною. Вона була живою, зростаючою людською істотою. Мільйони “Самуелів Армасів” і “Аміллій Тейлорів” були жорстоко знищені на вівтарі так званого “права жінки вибирати”. Як можна дивитися на фотографії ненародженої дитини, подібної до Самуеля Армаса, або на десятиунційну (близько 280 г) дівчинку, як Аміллія Тейлор, і дійти висновку, що у віці 22 тижнів вони не є людьми?

Розгляньмо деякі наукові факти, відкриті про розвиток ненароджених дітей у першому триместрі вагітності.

День 22 — серце починає битися, перекачуючи власну кров дитини, часто іншої групи, ніж у матері.

5-й тиждень — починають формуватися очі, ноги, руки.

6-й тиждень — виявляються мозкові хвилі; сформовані рот і губи; утворюються нігті.

7-й тиждень — формуються повіки й пальці ніг; ніс набуває виразних обрисів; немовля штовхається й плаває.

8-й тиждень — усі органи вже на місці; кістки починають замінювати хрящі, починають формуватися відбитки пальців.

9–10-й тижні — починають формуватися зуби, розвиваються нігті; немовля може повертати голову, хмуритися.

11-й тиждень — немовля може хапати предмети, вкладені в долоньку; усі органні системи функціонують; дитина вже має відбитки пальців, скелет, нервову систему й кровообіг.

12-й тиждень — немовля має всі необхідні частини, щоб відчувати біль, включно з нервами, спинним мозком і таламусом. («Щоденник ненародженого немовляти», без дати)[18].

Окрім підтримки здорового глузду й науки щодо живої людяності ненароджених дітей, Писання не менш однозначне щодо цього.

У Законі Мойсея Бог спеціально торкнувся питання життя й цінності ненародженої дитини в Вихід 21:22–23. Він сказав Мойсеєві: «Якщо б’ються два чоловіки, і вдарять вагітну жінку, і її дитина появиться на світ не повністю сформованою, то такий неодмінно понесе кару, — він заплатить згідно з оцінкою, яку зробить чоловік жінки. Та якщо дитина буде повністю сформована, то нехай дасть душу за душу». Зверніть увагу, як Бог ототожнює життя всіх людей — як народжених, так і ненароджених: «душу за душу» – «життя за життя», сказав Він. Якби Бог не розглядав «передчасно народжене» немовля як живу людську істоту, не можна було б говорити про «життя за життя». Це радше було б «жива людина за грудку матерії». Але ненароджені діти — не просто грудочки тканини; це прекрасні, живі, людські істоти (див. Міллер, 2004).¹⁹

Коли ангел Гавриїл сповістив Марії про вагітність її родички Єлизавети, він сказав, що та «зачала» (Луки 1:36). Зачала що? Що було в утробі Єлисавети? Беззмістовна маса? Нежива нелюдська істота? Тварина, яка еволюціонує в людину? Що ж зачала Єлизавета? Гавриїл повідомив Марії, що Єлизавета «зачала сина». Більше того, коли Марія прийшла відвідати Єлизавету перед народженням Івана Христителя й Ісуса, Лука-лікар назвав дитину в утробі Єлизавети «немовлям» і зазначив, що воно «заворушилося в її утробі» (Луки 1:41, 44). Лука використовує цей термін (грецьке brephos) щонайменше ще чотири рази. Двічі стосовно Ісуса, Який лежав у яслах після народження (Луки 2:12, 16), один раз — щодо немовлят, яких батьки приносили до Ісуса по благословення (Луки 18:15), і ще один раз — щодо немовлят, яких фараон прирік на смерть у давньому Єгипті (Дії 7:19; пор. Вихід 1:22).

У всіх цих випадках brephos стосується дітей, хлопчиків і дівчаток, синів і дочок — живих людських істот, про яких псалмоспівець сказав, що вони страшно й дивно створені, виткані Всемогутнім Богом (Псалмів 138:13–16). Людина має бути надзвичайно обережною, коли втручається в творіння Господа, Яке Він формує за Своїм образом!

АМЕРИКА, АБОРТ І АБСУРД

Мами можуть убивати, а тати — ні?

Мало що так обурює громаду, як звістка про вбивство вагітної жінки. Міста, вражені такою жорстокістю, часто одностайно вимагають: справедливість мусить восторжествувати: «Злочинцям треба інкримінувати два вбивства, а не одне». Останнім часом чоловіків, які скоїли такі звірячі злочини, справді звинувачують у подвійних убивствах. Від Міссурі до Каліфорнії, від Огайо до Юти прокурори домагаються максимальних покарань, висуваючи чоловікам, які нібито вбили своїх вагітних дружин (або дівчин), обвинувачення у двох убивствах. Торік у Каліфорнії чоловіка визнали винним у вбивстві і матері, і її ненародженого немовляти після того, як він неодноразово жорстоко штрикав їх ножицями (Ертельт, 2009).²⁰

Обнадійливо, що наша судова система вважає за потрібне переслідувати тих, хто вбиває ненароджених дітей, і змушувати винних нести найвищі передбачені покарання. У таких випадках правосуддя розглядає ненароджену дитину так, як вона є насправді — як людську істоту. «Той, хто винний у вбивстві ненародженої дитини, винний у вбивстві людини». Саме це нам постійно повторюють ті, хто прагне висунути чоловікам, що позбавили життя жінку й її ненароджену дитину, обвинувачення в подвійному вбивстві.

Але хвилинку! Як може ненароджена дитина вважатися людською істотою в одному випадку (коли чоловік позбавляє життя жінку й її дитину), а в іншому — коли вагітна жінка хоче позбавити життя свою ненароджену дитину — це ж немовля раптом перетворюється на «додаток» до материнського тіла? «Дитина — не людська істота, а просто зайва грудка тканини, від якої мати може позбутися за власним бажанням». Якщо батько навмисно вдарить по дитині в утробі, вбиваючи її, його, найімовірніше, засудять до в’язниці чи навіть до страти (і справедливо — Буття 9:6). З іншого боку, якщо мати йде до абортної клініки й платить лікареві за те, щоб той увів інструмент у її матку й буквально розірвав немовля на шматки, переламавши хребет і розтрощивши череп, вона не зробила нічого протизаконного.

Як наші суди можуть, у ім’я здорового глузду, постановляти, що коли жінка позбавляє життя власну дитину, «це вибір», а коли хтось інший позбавляє цього ж життя, «це вбивство»? Така логіка абсолютно позбавлена сенсу. Прихильники права на аборт принаймні послідовні в цьому питанні. Як зазначила Гезер Бунстра, старший радник із публічної політики в Інституті Алана Ґутмахера: «Закон не може одночасно стверджувати, що вагітна жінка — це дві особи, й водночас дозволяти їй робити аборт» (цит. за Саймон, 2001).²¹

Нелюдяно вбивати собак, а людей — можна?

У серпні 2007 року багатьох людей, включно зі мною, засмутило те, що відомий професійний гравець у американський футбол Майкл Вік визнав себе винним у спонсоруванні, фінансуванні та участі в жорстокому «видовищі» собачих боїв. Він навіть визнав, що частково відповідає за повішення й утоплення кількох собак, які погано показали себе в певних «тестових» боях (див. Сполучені Штати проти Майкла Віка).²² За свої злочини Віка засудили до 23 місяців ув’язнення, більшу частину яких він відбув у федеральній в’язниці в Лівенворті, штат Канзас.

Дії Віка (тобто утоплення собак тощо), безумовно, можна назвати огидними й певною мірою садистськими. Ба більше, він свідомо брав участь у «спорті», який заборонений у всіх штатах Америки. Він заслуговував на певне покарання. Але мусимо визнати, що його дії були спрямовані проти тварин. Хоч собака й може бути «найкращим другом людини» (і я сам люблю собак), та все ж це просто тварина, а не людина. Вони настільки ж тварини, як корови, ворони, кури, олені, мавпи, коні чи свині.

Наскільки ж абсурдною, суперечливою й аморальною є судова система Сполучених Штатів, якщо людина мусить відсидіти майже два роки у в’язниці за бої, повішення й утоплення тварин, але якщо жінка вбиває 22-тижневе ненароджене людське немовля, вона нібито залишається безвинною! Той факт, що лікарі у США мають законне право розривати ненароджених немовлят на шматки, рубати їх ножеподібними інструментами чи проколювати їм череп ножицями, а потім висмоктувати мозок, — просто жахливий. Чи маємо вірити, що вчинки Віка щодо собак були «нелюдяними», а те, що відбувається приблизно з мільйоном невинних ненароджених немовлят щороку в Америці, — ні? Що може бути більш нелюдяним, ніж свідомо, егоїстично, зарозуміло й жорстоко відняти життя людини — одного з носіїв Божого образу (Буття 1:26–27; 9:6)? Убивці немовлят вільно ходять вулицями Америки щодня, а учасників собачих боїв саджають до в’язниці за нелюдські дії — проти тварин? Який абсурд!

Проблема перенаселення?

Не «забруднюйте» планету дітьми?

Понад 3500 років тому фараон спостерігав, що діти Ізраїля ростуть і множаться так швидко, що він злякався проблем, які може спричинити така велика кількість рабів. Перша глава книги Вихід ясно показує, що фараон двічі віддавав наказ про страту новонароджених ізраїльських хлопчиків через те, що вбачав у цьому «проблему перенаселення». На жаль, подібні міркування й сьогодні активно використовують.

2006 року еволюційний еколог Ерік Піанка був названий «Визначним науковцем Техасу року». Під час церемонії вручення в Бомонті, штат Техас, присутній Форрест Мімс розповів, як Піанка

почав викладати свої побоювання щодо того, що людське перенаселення руйнує Землю. Він намалював апокаліптичну картину, стверджуючи, що різкий ріст населення з початку індустріальної епохи спустошує планету. Він попереджав, що потрібно швидко вжити заходів для «порятунку» Землі, поки не стало надто пізно. Професор Піанка сказав, що Земля в тому вигляді, як ми її знаємо, не виживе без радикальних заходів. Далі, не наводячи жодних даних на підтвердження, він заявив, що єдина реальна можливість урятувати планету — зменшити людську популяцію до 10% від теперішньої. Його «улюбленим кандидатом» для усунення 90% населення світу є повітряно-крапельна форма Еболи (Ebola Reston), бо вона дуже смертельна й убиває за дні, а не роки (Мімс, 2006;²³ див. Батт, 2008).²⁴

Більшість людей вважають пропозиції доктора Піанки божевільними. Хто при здоровому глузді запропонував би поширити повітряну Еболу планетою, щоб зменшити чисельність населення? Безглуздо? Перш ніж просто списати «Визначного науковця Техасу» 2006 року як шаленця, зважмо на більш «прийнятну» форму скорочення населення.

У 1977 році Пол і Енн Ерліхи та Джон Голдрен (який нині служить «науковим радником» президента Обами) написали книгу «Екологічна наука: населення, ресурси й довкілля». У ній Голдрен та Ерліхи стверджують, що «існує достатньо повноважень, у рамках яких можна було б регулювати зростання населення…. Згідно з Конституцією США можна було б ухвалити дієві програми контролю над народжуваністю» (с. 1280).²⁵ Які саме «програми контролю населення»? Вони прямо зазначають: «закони про примусовий контроль народжуваності, включно з законами про примусові аборти, … могли б бути конституційно виправданими, якби криза перенаселення стала досить важкою, щоб загрожувати суспільству» (с. 1280, вид. дод.). Чи така вже велика різниця між фараоном із першої глави Виходу та «науковим радником» президента Обами (пор. Матвія 5:21–22; 15:18)?

Британська газета Daily Mail кілька років тому опублікувала матеріал про жінку на ім’я Тоні Вернеллі, яка «перервала вагітність, твердо вірячи, що таким чином допомагає врятувати планету» (цит. за Куртні-Сміт і Тернэр, 2007, виділ. додано).²⁶ За словами Вернеллі, «народжувати дітей — егоїстично…. Кожна людина, яка народжується, споживає більше їжі, більше води, більше землі, більше викопного палива, більше дерев і продукує більше сміття, більше забруднення, більше парникових газів і поглиблює проблему перенаселення» (2007). Вона заявила, що хоче «рятувати планету, а не народжувати нове життя, яке лише додасть проблем». Далі вона описала дітонародження як «щось негативне» та сказала, що є багато інших, хто мислить подібно. Daily Mail погодилася, зазначивши, що «Тоні аж ніяк не одна така» (2007).

31-річна Сара Ірвінґ цілковито погоджується з Вернеллі. «Дитина, — каже вона, — буде забруднювати планету…. Ніколи не мати дітей — це найекологічніша річ, яку я можу зробити». Сара та її наречений Марк Гадсон сказали Daily Mail: «Коротко, ми робимо все, що можемо, щоб зменшити наш вуглецевий слід. Але все це буде зведено нанівець, якщо ми матимемо дитину…. Для мене було б морально неправильно додавати до зміни клімату й руйнування Землі» (виділ. додано). В уявленні частини екологів та атеїстів, включно з президентом організації «Свобода від релігії» Деном Баркером, убивство ненароджених дітей може вважатися «прогресом» і «благословенням» (див. Баркер, 1992, с. 135;²⁷ див. також Баркер і Ренкін, 2006),²⁸ тоді як народження дітей сприймається як «негатив» і щось «морально неправильне».

ВИСНОВОК

Близько 2700 років тому пророк Ісая застерігав тих, «які говорите, що погане — добре, а що добре — погане, хто виставляє темряву за світло, а світло — за темряву, хто виставляє гірке за солодке, а солодке — за гірке. Горе вам, хто розумний сам у собі і знавці перед самими собою» (Ісаї 5:20–21). На жаль, опис безбожних людей, який дав Ісая, якнайточніше пасує до Америки. У цій країні розпусту називають «любов’ю», непристойний одяг — «стильним», гомосексуалістів — «веселими=геями», а вбивць немовлят називають «прихильниками вибору» — захисниками «прав жінки». (А що ж сталося з правами дітей?)

Що ж станеться з тими, хто «зло називає добром, а добро — злом»? Якою є Божа реакція на тих, хто «радіє з несправедливості», а не радіє з істини (1 Коринтян 13:6)? Ісая говорить про суд і покарання Божі:

Через це так, як горить тростина в жарі вогню і буде спалена полум’ям, яке поширилося, так і їхній корінь стане, як порохнява, а їхній цвіт рознесеться, як курява. Бо вони не забажали закону Господа Саваота, але прогнівили слово Святого Ізраїля. І запалав Господь Саваот гнівом на Свій народ. Він простягнув на них Свою руку й уразив їх, — розлютилися гори, і їхні трупи стали, мов гній посеред дороги. При всьому цьому гнів не відвернувся, але рука ще піднесена. (Ісаї 5:24–25).

Псалмоспівець додає: «Хай повернуться грішники в ад — усі народи, які забувають про Бога» (Псалмів 9:18).

І Біблія, і історія навчають, що Бог не терпить безбожні, кровожерливі народи вічно. Він знищив Содом і Гоморру вогнем із неба. Він підняв могутнє військо, щоб покарати нечестивих мешканців Ханаану (Повторення Закону 9:4; 18:9–12). Він послав «злих ангелів» на Єгипет, віддав їх гніву, «Він уразив кожного первістка в Єгипті» (Псалмів 77:49–51). Яка доля чекає на Америку? Якщо в нашій «християнській» країні не припиняться ці вбивчі практики, чого нам очікувати? Можемо бути певні, що Бог суворо засудить наш народ уже в цьому житті, а потім «відплатить кожному згідно з його вчинками» в житті прийдешньому (Римлян 2:5–10). А тим часом хай наш довготерпеливий Спаситель дасть християнам мужність «узяти усю Божу зброю» й «зміцнюватися Господом та могутністю Його сили» (Ефесян 6:13, 10).

---

¹ Батт, Кайл (2009), «Чи безморальний Бог за вбивство невинних дітей?», Розум і одкровення, 29:89–95, грудень.​

² Міллер, Дж. Максвелл (1972), «За “образом” і “подобою” Бога», Журнал біблійної літератури, вересень, 91:289–304.

³ Лайонс, Ерік і Берт Томпсон (2002), «За “образом і подобою Божою” [Частині I/II]», Розум і одкровення, березень/квітень, 22:17–23,25–31.

⁴ «Факти про індуковані аборти в Сполучених Штатах» (2008), Інститут Алана Ґутмахера, http://www.agi-usa.org/pubs/fb_induced_abortion.pdf.

⁵ «Методи абортів» (2010), http://www.lifesitenews.com/abortiontypes/.

⁶ «Джанна Джессен» (2006), http://www.abortionfacts.com/survivors/giannajessen.asp.

⁷ Гулд, Стівен Джей (2000), «Огидно! (Жахливо)», Природна історія, 109:42–50, березень.​

⁸ Джексон, Вейн (без дати), «“Зв’язок” між еволюцією та абортами», Християнський кур’єр, http://www.christiancourier.com/articles/958-the-link-between-evolution-and-abortion.

⁹ «Форум президентських кандидатів у Седдлбек» (2008), 16 серпня, http://www.clipsandcomment.com/2008/08/17/full-transcript-saddleback-presidential-forum-sen-barack-obama-john-mccain-moderated-by-rick-warren/.

¹⁰ «Жінки» (2009), Білий дім, http://www.whitehouse.gov/agenda/women.

¹¹ «Розвиток плода: від зачаття до народження» (2003), Національне право на життя, http://www.nrlc.org/abortion/facts/fetaldevelopment.html.

¹² Мейджор, Тревор (1995), «Цінність раннього людського життя», Розум і одкровення, 15:9–15, лютий, https://www.apologeticspress.org/articles/259.​

¹³ МакГрю, Джанніл (2002), «“Джейн Ро” розповідає історію своєї зміни на благодійному вечорі», Праттвілл прогрес, 1 травня.

¹⁴ Міллер, Джошуа Ретт (2009), «Десять років потому “Рука надії” хлопчика продовжує викликати суперечки», Fox News, 6 травня, http://www.foxnews.com/story/0,2933,519181,00.html.

¹⁵ «Немовля з Флориди, народжене на 21 тижні, не поїде додому, як планувалося» (2007), Associated Press, 20 лютого, http://www.usatoday.com/news/health/2007-02-20-tiny-baby_x.htm.

¹⁶ «Лікарі продовжують перебування в лікарні найменшого недоношеного немовляти» (2007), Associated Press, 20 лютого, http://www.foxnews.com/story/0,2933,252878,00.html.

¹⁷ «Аммілія святкує два роки» (2008), http://growingyourbaby.blogspot.com/2008/10/amillia-taylor-turns-2.html.

¹⁸ «Щоденник ненародженого немовляти» (без дати), Національна фундація права на життя, http://www.nrlc.org/abortion/facts/fetusdevelopment.html.

¹⁹ Міллер, Дейв (2004), «Аборт і Вихід 21», https://www.apologeticspress.org/articles/2598.

²⁰ Ертельт, Стівен (2009), «Чоловік у Каліфорнії визнаний винним у вбивстві вагітної подруги та її ненародженої дитини», http://www.lifenews.com/state4210.html.

²¹ Саймон, Стефані (2001), «Дебати щодо особливого правового статусу плодів набирають обертів», Мілвокі джорнал сентинел, 6A, 17 червня, http://news.google.com/newspapers?nid=1683&dat=20010617&id=G8AaAAAAIBAJ&sjid=XjAEAAAAIBAJ&pg=6739,6695111.

²² Сполучені Штати проти Майкла Віка (2007), 3:07CR274, http://sports.espn.go.com/photo/2007/0824/vicksummary.pdf.

²³ Мімс, Форрест (2006), «Боротьба з доктором Загибеллю», Громадянин-науковець, http://www.sas.org/tcs/weeklyIssues_2006/2006-04-07/feature1p/index.html.

²⁴ Батт, Кайл (2008), «Гіркі плоди атеїзму [Частина 1]», Розум і одкровення, 28:49–55, липень, https://www.apologeticspress.org/articles/3740.​

²⁵ Ерліх, Пол, Енн Ерліх і Джон Голдрен (1977), Екологічна наука: населення, ресурси й довкілля (Сан-Франциско, Каліфорнія: W.H. Freeman and Company), http://www.scribd.com/doc/22480029/Ecoscience-Population-Resources-Environment-1649-Pgs-John-Holdren.

²⁶ Куртні-Сміт, Наташа і Моран Тьорнер (2007), «Зустріньте жінок, які не народжуватимуть дітей — бо це неекологічно», Дейлі Мейл, 21 листопада, http://www.dailymail.co.uk/pages/live/femail/article.html?in_article_id=495495&in_page_id=1879.

²⁷ Баркер, Ден (1992), Втрата віри у віру: від проповідника до атеїста (Медісон, Вісконсін: Фундація «Свобода від релігії»).

²⁸ Баркер, Ден і Джон Ренкін (2006), «Еволюція та розумний задум: у чому питання?», http://www.ffrf.org/about/bybarker/ID_Debate.mp3.

---

Published January 28, 2026